ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«07» липня 2008 року Справа № 2-а-4458/08
10год.40хв. м.Одеса
У залі судових засідань №8
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Безсмертній О.А.
За участю представників сторін:
Представника позивача: ОСОБА_1
Представника відповідача: не з'явився; Поляруш Т.М. - за дорученням №41/09 від 04.01.2008р. (у судових засіданнях 11.04.2008р., 27.05.2008р. та 27.06.2008р.).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суми пенсії з урахуванням підвищення за період 2007-2008р.р. у загальній сумі 1 217,05грн. та зобов'язання в подальшому нараховувати пенсію згідно рішення Конституційного Суду України від 09.06.2007р. №6-рп/2007,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та уточненнями до нього, в якому просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси здійснити перерахування суми пенсії з урахуванням підвищення та забезпечити її виплату відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.06.2007р. №6-рп/2007 за 2007р. та 2008р. у розмірі 1177,03грн., а також у подальшому нараховувати пенсію відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.06.2007р. №6-рп/2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 13.03.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою від 13.03.2008р. у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 11.04.2008р.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (вхід.№4175 від 13.03.2008р.), посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1. у 2007р. у зв'язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та передбачена виплата підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни та зазначає, що у 2008р. виплата проводиться відповідно до пп.2 п. 41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (із змінами та доповненнями) у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, приписи яких і було дотримано відповідачем у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, 1942 року народження, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси з 17.03.1997р. та отримує пенсію за віком.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1 1942 року народження, відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копією паспорту та відповідним пенсійним посвідченням НОМЕР_1, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції яка діяла у 2007 році), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ст. 111 зазначеного закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (із змінами та доповненнями внесеними, п.41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р.) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (із змінами та доповненнями) Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси ОСОБА_1 у 2007р. не виплачувалася передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та була виплачена у 2008р. у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що також не спростовується і відповідачем.
Таким чином, на думку суду, зазначені дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси є протиправними та суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» визнано неконституційними.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Абзацом 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. встановлено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Як вбачається з п.6 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р.у справі N 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Однак, відповідачем, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, зазначені рішення Конституційного суду України не виконано.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. становив 380грн., з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.) та з 1 жовтня по 31 грудня - 415,11грн. (411+1%(4,11грн.). Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. складає 114грн.(380*0,30), з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 123,018грн.(410,06*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня - 124,533грн. (415,11*0,30)
Відтак, враховуючи вищевикладене, сума недоотриманої позивачем щомісячної соціальної державної допомоги з липня по грудень 2007р. у загальному розмірі складає 742,653грн.(369,054(123,018*3) + 373,599 (124,533грн*3)).
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. становить 470грн., з 1 квітня по 30 червня 2008р. - 481грн., з 1 липня по 30 вересня - 482грн. та з 1 жовтня по 31 грудня - 498грн. Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. складає 141грн.(470*0,30), з 1 квітня по 30 червня 2008р. - 144,3грн.(481*0,30), з 1 липня по 30 вересня 2008р.- 144,6грн.(482*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня 2008р. - 149,4грн. (498*0,30).
Відтак, враховуючи вищевикладене, сума недоотриманої позивачем щомісячної соціальної державної допомоги, за вирахуванням виплаченої ОСОБА_1. допомоги у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з січня по травень 2008р. у загальному розмірі складає 474,4грн. (282((141-47)*3) + 192,4 ((144,3-48,1)*2))
Таким чином сума недоотриманої позивачем щомісячної соціальної державної допомоги за період з липня 2007р. по травень 2008р. у загальному розмірі складає 1217,05грн. (742,65грн. + 474,4грн.).
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1. в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати пенсію відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.06.2007р. №6-рп/2007 задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси здійснити перерахування та виплату на користь позивача суми невиплаченого за період з липня по грудень 2007р. та з січня по травень 2008р. підвищення до пенсії у загальному розмірі 1 217,05грн.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суми пенсії з урахуванням підвищення за період 2007-2008р.р. у загальній сумі 1 217,05грн. та зобов'язання в подальшому нараховувати пенсію згідно рішення Конституційного Суду України від 09.06.2007р. №6-рп/2007 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси (65121, м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4-А) здійснити перерахування та виплату на користь ОСОБА_1 (м.Одеса, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2) суми невиплаченого за період з липня по грудень 2007р. та з січня по травень 2008р. підвищення до пенсії у загальному розмірі 1 217(одна тисяча двісті сімнадцять)грн.05коп.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (м.Одеса, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 3(три)грн.40коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано «11» липня 2008р.
Суддя /ПІДПИС/ Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«11» липня 2008 р. По справі № 2а-4458/08
ОСОБА_1.
м.Одеса, АДРЕСА_1
Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси
м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4-А
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «07» липня 2007 року.
Додаток: копія постанови на 7 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«11» липня 2008 р. По справі № 2а-4458/08
ОСОБА_1.
м.Одеса, АДРЕСА_1
Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси
м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4-А
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «07» липня 2007 року.
Додаток: копія постанови на 7 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«11» липня 2008 р. По справі № 2а-4458/08
ОСОБА_1.
м.Одеса, АДРЕСА_1
Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси
м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4-А
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «07» липня 2007 року.
Додаток: копія постанови на 7 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.