ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» липня 2008 року Справа № 2-а-6153/08
11год.40хв. м.Одеса
У залі судових засідань №8
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Безсмертній О.А.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Від відповідача: не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області про визнання неправомірними дій щодо надання не в повному обсязі разової грошової допомоги за період 2005-2007р.р. та зобов'язання виплатити заборгованість по недоплаченій щорічній разовій грошовій допомозі у загальному розмірі 4 725, 30 грн., -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної адміністрації Одеської області щодо надання не в повному обсязі разової грошової допомоги виходячи із базової цифри визначеної державним бюджетом, а не із мінімальної пенсії за віком за період 2005-2007р.р. та зобов'язати виплатити заборгованість по недоплаченій разовій грошовій допомозі у загальному розмірі 4 725, 30грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. № 3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої учасникам бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 15.05.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою від 15.05.2008р. у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 01.06.2008р.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (вхід.№8111 від 13.05.2008р.), посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій у зв'язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007р» призупинено дію ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також те, що відповідно до ст.29 вказаного Закону у 2007 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 280грн. До того ж, відповідач наголошує про пропуск позивачем встановленого ст.99 КАС України строку позовної давності для звернення до суду з позовом щодо стягнення разової грошової допомоги, як учаснику війни до Дня Перемоги у повному обсязі за 2005р., 2006р.
Приймаючи до уваги те, що позивачем у позовній заяві, а відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов викладено прохання щодо розгляду справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснював в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.3 ст.122 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, 1929 року народження, що підтверджується копією наявного у матеріалах справи відповідного посвідчення Серії НОМЕР_1, в якому, зокрема, зазначено, що пред'явник цього посвідчення є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій війни.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП (зі змінами та доповненнями) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.17-1 вказаного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» у 2005 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Статтею 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» встановлено що, у 2006р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Відповідно до п.18 ст.77 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Пунктом 13 ст.71 зазначеного Закону встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Таким чином, Управлінням праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1. як учаснику бойових дій до Дня Перемоги було виплачено суму разової грошової допомоги у 2005р. - у розмірі 250грн., у 2006р. - у розмірі 250грн. та у 2007р. - у розмірі 280грн., що не спростовується також і відповідачем.
Однак, на думку суду, зазначені дії Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області є неправомірними та протирічать приписам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- статтю 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами у розмірі - 150 гривень.
- пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Абзацом 8 п.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. встановлено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Як вбачається з п.6 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Разом з тим, статтею 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Однак, відповідач в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, яка передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, зазначене рішення Конституційного суду України не виконав.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 332грн.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2005р. становить 332грн., у звязку з чим сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 1660грн. Таким чином, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2005р. загалом складає 1410грн. (1660грн.-250грн.).
Згідно зі ст.65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2006р. становить 359грн., отже сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 1795грн. Таким чином, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2006р. загалом складає 1545грн. (1795грн.-250грн.).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Крім того, ч.3 вищевказаної статті встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.)), у зв'язку з чим сума п'яти мінімальних пенсій за віком складає 2050,3грн.
Відтак, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачу до 5 травня у 2007р. Управлінням праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області було виплачено 280грн., сума недоплаченої ОСОБА_1. щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. загалом складає 1770,3грн.(2050,3грн.-280грн.).
Разом з тим, стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області виплатити заборгованість по недоплаченій щорічній разовій грошовій допомозі як учаснику війни до Дня Перемоги за період 2005р. - 2006р. задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Відповідно до п.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідачем у письмових запереченнях на позов, серед іншого, наголошується також і на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами щодо зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити неправомірно невиплачену щорічну разову грошову допомогу за 2005р. та 2006р., позовні вимоги ОСОБА_1. в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність та ґрунтовність відмови ОСОБА_1. у виплаті суми щорічної разової грошової допомоги до Дня перемоги за 2006р. та 2007р. у повному обсязі.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані сторонами у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо надання не в повному разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007р. та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області виплатити заборгованість по недоплаченій щорічній разовій грошовій допомозі до Дня Перемоги за 2007р. у загальному розмірі 1770,30коп. обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної адміністрації Одеської області про визнання неправомірними дій щодо надання не в повному обсязі разової грошової допомоги за період 2005-2007р.р. та зобов'язання виплатити заборгованість по недоплаченій щорічній разовій грошовій допомозі у загальному розмірі 4 725,30грн. задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо надання не в повному обсязі разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007р.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області (68702, Одеська область, м.Болград, пр.Леніна, 149, код ЄДРПОУ 03194766) виплатити за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (68702, Одеська обл., м. Болград, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по недоплаченій щорічній разовій грошовій допомозі до Дня Перемоги за 2007р. у загальному розмірі 1770(одна тисяча сімсот сімдесят)грн.30коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано «07» липня 2008р.
Суддя /ПІДПИС/ Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«07» липня 2008 р. По справі № 2а-6153/08
ОСОБА_1.
68702, Одеська обл., м. Болград, АДРЕСА_1
Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної адміністрації Одеської області
68702, Одеська обл., вул. Леніна,149
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «01» липня 2008 року.
Додаток: копія постанови на 6 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«07» липня 2008 р. По справі № 2а-6153/08
ОСОБА_1.
68702, Одеська обл., м. Болград, АДРЕСА_1
Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної адміністрації Одеської області
68702, Одеська обл., вул. Леніна,149
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «01» липня 2008 року.
Додаток: копія постанови на 6 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«07» липня 2008 р. По справі № 2а-6153/08
ОСОБА_1.
68702, Одеська обл., м. Болград, АДРЕСА_1
Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної адміністрації Одеської області
68702, Одеська обл., вул. Леніна,149
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «01» липня 2008 року.
Додаток: копія постанови на 6 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.