ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-72/11784-2012 16.10.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 497,65 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (далі-відповідач) про стягнення суми шкоди в порядку регресу у розмірі 3 497,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем суми страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів, посвідченого полісом № 250528467.11 від 28.07.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
18.09.2012 р. через загальний відділ діловодства від Моторного транспортного (страхового) бюро України надійшов лист з інформацією на запит.
16.10.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі, оскільки відповідачем сплачено грошові кошти на рахунок позивача в розмірі 2 691,35 грн. (за вирахуванням франшизи). Просив розглядати справу без участі представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 2 691,35 грн. за відсутністю предмету спору.
У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Проте суд відзначає, що позивач та відповідач були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою (про повідомлення часу та місця судового засідання) та повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 16.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
28.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Лізингова компанія»укладено договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, посвідчений полісом №250528467.11, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -«Шкода», державний номер АА 0209 КТ.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 13.02.2012 р. на перехресті пр. Гонгадзе та пр. Свободи, у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», державний номер АА 0209 КТ, під управлінням Чеботарьова С.І. та автомобіля «ЗАЗ Деу», державний номер АІ 0341 АІ, під керуванням Омельченка А.М.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" автомобіль «Шкода», державний номер АА 0209 КТ.
У відповідності до постанови Подільського районного суду міста Києва від 14.03.2012 р. Омельченка А.М. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 13.02.2012 р. на перехресті пр. Гонгадзе та пр. Свободи, у місті Києві за участю автомобілів «Шкода», державний номер АА 0209 КТ та автомобіля «ЗАЗ Деу», державний номер АІ 0341 АІ.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.03.2012 р. у адміністративній справі, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №207 від 18.02.2012 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номер АА 0209 КТ склала 3 545,10 грн.
14.03.2012 р. позивачем було складено страховий акт № 63003, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 3 497,65 грн.
Відповідно до зазначених вище звіту про оцінку майна, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 3 497,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3017 від 11.04.2012 р. (копія -у матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Шкода», державний номер АА 0209 КТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ Деу», державний номер АІ 0341 АІ застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "Лафорт" за полісом № АА/7459770, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ЗАЗ Деу», державний номер АІ 0341 АІ визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент створення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Омельченка А.М., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ Деу», державний номер АІ 0341 АІ застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лафорт" за полісом № АА/7459770.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Омельченком А.М. автомобіля «Шкода», державний номер АА 0209 КТ, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Лізингова компанія» у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Шкода», державний номер АА 0209 КТ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт".
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Лафорт" сплатило Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" відшкодування в порядку регресу на суму 2 691,35 грн.
Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АА/7459770, яким застраховано цивільну відповідальність Омельченка А.М., вбачається, що розмір франшизи за даним полісом становить 1000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування в частині франшизи не відшкодовується, а заявлена вимога в частині розміру франшизи -806,30 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 18.10.2012р.
Суддя Бондарчук В.В.