КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2012 № 5011-2/9314-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Буравльова С.І.
за участю представників:
від позивача - Сич Є.Ю., представник за довіреністю № б/н від 08.06.2012;
від І-го відповідача - Гук О.О., представник за довіреністю № б/н від 17.05.2011;
від ІІ-го відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2012 у справі № 5011-2/9314-2012 (суддя Домнічева І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" до 1.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визнання частково недійсним договору про передачу активів
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про:
- визнання Договору про передачу активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010р., в частині передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" за Кредитними договорами №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р., недійсним;
- визнання недійсним права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" за Кредитними договорами №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 провадження по справі №5011-2/9314-2012 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням (або ухвалою) за результатами розгляду Господарським судом міста Києва справи №5011-35/11867-2012.
При прийнятті оскаржуваної ухвали, суд дійшов висновку про те, що розгляд справи №5011-2/9314-2012 пов'язаний та залежить від результатів розгляду справи 5011-35/11867-2012, предметом спору в якій є вимога про визнання недійсним Кредитного договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.09.2007 року.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 по справі № 5011-2/9314-2012 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи №5011-35/11867-2012 не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки вони не пов'язані між собою, а отже у суду першої інстанції відсутні підстави для зупинення провадження по справі №5011-2/9314-2012. Також, апелянт вказує на те, що спір у даній справі та у справі №5011-35/11867-2012 розглядаються в порядку господарського судочинства, а тому розгляд справи №5011-35/11867-2012 не унеможливлює розгляд даної справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" по справі № 5011-2/9314-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-2/9314-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 по справі №5011-2/9314-2012 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.10.2012.
В судовому засіданні 22.10.2012 представник апелянта - першого відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Другий відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від другого відповідача не надійшло.
Також, слід зазначити, що у будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про:
- визнання Договору про передачу активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010р., в частині передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" за Кредитними договорами №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р., недійсним;
- визнання недійсним права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" за Кредитними договорами №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р.
Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 порушено провадження по справі №5011-35/11867-2012 за позовом ТОВ "Спожив Сервіс" про визнання недійсним Кредитного договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 13.09.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 провадження по справі №5011-2/9314-2012 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням (або ухвалою) за результатами розгляду Господарським судом міста Києва справи №5011-35/11867-2012.
Вищезазначена ухвала мотивована тим, що на суть розгляду спору по даній справі впливає встановлення факту - чи набуло ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором №295/К-07 від 13.09.2007р., і в даному випадку встановити цей факт можливо лише з урахуванням результатів розгляду справи №5011-35/11867-2012 про визнання недійсним Кредитного договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 13.09.2007 року, оскільки у випадку визнання його недійсним, постане питання про наявність у ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за цим недійсним договором.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Крім того, враховуючи вимоги цієї ж статті, слід зазначити, що висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.
Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.
Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Так, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої господарської справи №5011-35/11867-2012.
Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого Господарського Суду України від 07.06.2007 по справі № 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушення провадження з перегляду).
У даному випадку, як дана справа, так і справа №5011-35/11867-2012 є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.
Крім того, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що однією з позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" є визнання недійсним права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" за Кредитними договорами №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про його незаконність він має право визнати цей договір недійсним.
Отже, при розгляді справи суд зобов'язаний встановити самостійно ті обставини у справі, які впливають на її вирішення.
У даному випадку, при розгляді вимоги позивача про визнання недійсним права вимоги місцевий господарський суд повинен надати оцінку відповідності Кредитних договорів №295/К-07 від 13.09.2007р. та №37/КВ-08 від 26.02.2008р. чинному законодавству.
Порушення ж господарським судом міста Києва провадження по справі №5011-35/11867-2012 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого Господарського Суду України від 20.06.2012 по справі № 9/5005/54/2012.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом справи № 5011-35/11867-2012, а тому ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням ст. 79 ГПК України.
Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Пункт 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" першим відповідачем за подання до суду апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 536 грн. 50 коп.
Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, на даній стадії судового провадження не виявляється можливим встановити, на користь якої зі сторін буде ухвалене судове рішення у даній справі, відповідно у суду апеляційної інстанції відсутня можливість визначити особу, на яку буде покладено судовий збір.
Також слід зазначити, що під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року у справі № 5011-2/9314-2012 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2012 року у справі № 5011-2/9314-2012 скасувати.
3. Справу №5011-2/9314-2012 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Буравльов С.І.