Провадження : 22ц/2090/6298/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Губська Я.В.

Справа № 2-1587/11 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : відшкодування шкоди.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Мерзлікіній А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи -ОСОБА_4, КП «ХТМ про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що у квітні 2009 року сталося залиття гарячою водою його квартири АДРЕСА_1 з вини відповідача.

Після проведення судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи суму матеріальних збитків позивач оцінив у розмірі 33 436 грн.

Під час судового розгляду до участі у справі були залучені у якості співвідповідача ОСОБА_3, яка проживає разом із відповідачем та треті особи -ОСОБА_4 і КП «ХТМ».

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, зазначаючи, що залиття квартири позивача сталося у зв'язку зі зривом шлангу гарячої води та просила зменшити розмір відшкодування шкоди, посилаючись на свій майновий стан.

Представник КП «ХТМ» пояснив, що технічне обслуговування інженерних комунікацій, які знаходяться в квартирі та їх утримання до повноважень КП не відноситься, тому їх провини у затопленні немає.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму у відшкодування матеріальних збитків в розмірі 20 000 грн., судовий збір 214,60 грн. та понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що залиття квартири позивача сталося внаслідок прориву шлангу під мийкою на кухні в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є відповідачка ОСОБА_2, і яка зобов'язана стежити за станом внутрішньої водопровідної мережі.

Доводам відповідача ОСОБА_2 про те, що розірвання шлангу сталося не з її вини, а в результаті високого тиску у водопровідній мережі, за який повинно відповідати комунальне підприємство «Харківські Теплові Мережі»судом дана належна оцінка, про відсутність будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову. Судом також встановлено, що із заявою про пошкодження труб гарячого водопостачання та їх заміни ОСОБА_2 до житлової організації не зверталася.

Проте покладаючи солідарну матеріальну відповідальність за спричинену шкоду на ОСОБА_2 і члена її сім'ї матір ОСОБА_3 і, зменшуючи розмір матеріального відшкодування, суд допустився порушень норм процесуального і матеріального закону.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Матеріали справи свідчать про те, що позов про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, позивачем ОСОБА_1 заявлявся тільки до відповідача ОСОБА_2, як власника квартири, із якої сталося залиття його житла, вимог до ОСОБА_3 позивач у встановленому законом порядку до суду не заявляв.

Проте суд, у порушення вимог цивільного процесуального закону, зокрема ст.33 ЦПК України, в судовому засіданні 24 березня 2011 року у відсутність позивача ОСОБА_1, за власної ініціативи залучив у якості співвідповідача члена сім'ї власника квартири ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно довідки лікаря є тяжкохворою людиною і, зі слів представника відповідача, прикута до ліжка, а відтак в силу свого стану користуватися сантехнічними приборами в квартирі не може (а.с.31).

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що ОСОБА_3 була залучена в якості співвідповідача зі згоди позивача, не відповідає дійсності і спростовується прослуханим записом ходу судового засідання від 24.03.2011 року.

Відтак висновок суду з посиланням на статтю 160 ЖК України про те, що ОСОБА_3, як член сім'ї власника, несе солідарну відповідальність за спричинену шкоду позивачеві, залиттям його квартири, не ґрунтується на законі оскільки: вищевказана норма житлового законодавства регулює правовідносини наймача і членів його сім'ї та їх відповідальність по зобов'язанням, які витікають із договору найму. Відповідальність за спричинену шкоду настає за наявності вини. Крім того, оскільки позов позивачем заявлявся тільки до ОСОБА_2, тому правових підстав покладати на ОСОБА_3 відповідальність за спричинену шкоду залиттям квартири позивача немає, як немає підстав ураховувати її стан здоров'я та матеріальне становище при застосуванні ч.4 ст.11193 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна шкода заподіяна позивачу виключно з вини відповідачки ОСОБА_2

Отже, оскільки шкода майну позивачки завдана лише діями ОСОБА_2, як власника на якого покладена відповідальність стежити за станом внутрішньої водопровідної мережі, то і відповідальність слід покласти лише на неї, як на заподіювача шкоди, у зв'язку з чим рішення суду в частині солідарної відповідальності ОСОБА_3, як члена власника квартири, слід скасувати, враховуючи також і те, що позов до неї не заявлявся.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для визначення розміру матеріальної шкоди, судом за клопотанням позивача, призначалась судово-будівельна та електротехнічна експертиза. Відповідно її висновку від 03.04.2012 року вірогідна вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням вартості відновлення системи електропостачання складає 33 436 грн. (а.с.102-110).

Частиною 4 статті 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення вказаної норми права та зменшуючи розмір відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни», при цьому суд виходив з принципу розумності та справедливості керуючись статтею 23 ЦК України.

Проте стаття 23 ЦК України регулює правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, які позивачем не заявлялись.

Само по собі досягнення пенсійного віку та віднесення до пільгової категорії не може свідчити про тяжкий матеріальний стан сторони. Із довідки Управління пенсійного фонду вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_2 становить 2042,22 грн., що значно вище прожиткового мінімуму, встановленого в Державі (з 01.07.2012 року 844 грн.)

Інших доказів, які б давали підстави для застосування ч.4 ст.1193 ЦК України матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що з часу залиття квартири пройшло більше трьох років, залиттям пошкоджена уся квартира позивача починаючи зі стелі, стін до підлоги, приведена у неробочий стан електрична мережа квартири, у зв'язку з чим, позивач та члени його сім'ї позбавлені можливості користуватись своїм житлом.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно, без врахування усіх обставин справи застосував положення ч.4 ст.1193 ЦК України, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню , а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті витрат, понесених позивачем, які письмово підтверджені у сумі 458 грн. (а.с.2-3,143).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 436 грн. (тридцять три тисячі чотириста тридцять шість) на відшкодування матеріальної шкоди та 458 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді