АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження 22ц/2090/5661/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Калмикова Л.К.

Справа № 2-550/11р. Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В.

при секретарі - Мерзлікіній А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаючись на те, що у жовтні 2009 року між ним та відповідачами був укладений договір позики, згідно до умов якого він позичив ОСОБА_3 та ОСОБА_1 гроші у сумі 360 720 грн. з умовою виплати фіксованої суми у розмірі 7 020 грн. щомісяця на протязі трьох років.

З травня 2010 року відповідачі уникали своїх зобов'язань за договором і не сплачували щомісячних платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 311 580 грн. Крім того, відповідно до п.4 Договору у разі прострочення платежу, відповідачі зобов'язані сплатити штраф у розмірі 50% від суми позики, тобто 180 360 грн.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечувала, обґрунтовуючи тим, що договір був підписаний у травні 2010 року, а не в жовтні 2009 року, грошей вона не отримувала, відповідно ніяку грошову суму вона ОСОБА_2 не віддавала. Договір підписала, оскільки з ОСОБА_2 була у добрих відносинах, довіряла йому, і у зв'язку з тим, що він обіцяв її сину допомогу по працевлаштуванню за кордоном.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 липня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 в рівних частинах на користь ОСОБА_2 311 580 грн. суму боргу за договором позики, 1 820 грн. судові витрати, а всього 313 400 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення боргу за договором позики та судових витрат і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно ст..305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, який за повідомленням його матері ОСОБА_1, знаходиться за кордоном і знає про розгляд апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено договір позики грошей.

За умовами вказаного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позичили у ОСОБА_2 гроші в сумі 360 720 гривень, що в еквіваленті по курсу 12,00 гривень за 1 євро становить 30 060,00 євро, а позичальники взяли на себе обов'язок повертати видану їм позику частками згідно графіку визначеному в договорі, по 7 020,00 гривень щомісяця на протязі трьох років (а.с.5-11).

Доводам ОСОБА_1 про те, що під час укладення договору гроші не передавались, а укладення договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, судом дана належна правова оцінка

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що факт отримання відповідачами коштів у розмірі 360 720 грн. від ОСОБА_2 підтверджується письмовим доказом - договором позики, який підписаний власноручно ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та керуючись ст.ст. 1047, 1049 ЦК України, дійшов вірного висновку, що між сторонами склалися правовідносини із договору позики, який на час розгляду спору судом першої інстанції оспорений не був.

Посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем не наданий доказ факту передачі грошей за договором позики, спростовуються пунктом 1 Договору позики від 17.10.2009 року із якого вбачається, що позикодавець надав позичальникам позику, а позичальники повертають видану їм позику. Тобто вказівка про «надав»і «видану»позику свідчить про те, що на момент підписання договору відповідачами, факт передачі грошей відбувся.

Заяви ОСОБА_1 до правоохоронних органів відносно неправомірних дій ОСОБА_2 по заволодінню ним її квартири були предметом перевірок, проте постановою від 04.04.2011 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено з тих підстав, що правовідносини між сторонами виникли із договору займу, що є цивільно-правовим спором (а.с.25).

Правомірність прийнятої постанови перевірялась прокуратурою Дергачівського району Харківської області, яка також не знайшла підстав для вжиття заходів прокурорського реагування (а.с.72).

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Посилання ОСОБА_1 про те, що на час розгляду її апеляційної скарги апеляційним судом в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області знаходиться її з сином ОСОБА_3 позов до ОСОБА_2 про визнання договору займу недійсним, правового значення немає, оскільки вказані обставини не існували на час розгляду спору про стягнення боргу судом першої інстанції і оцінка їм не надавалась.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 з урахуванням повернутих сум за договором займу, про що в екземплярі договору, який знаходився у відповідачів, ОСОБА_2 зроблений запис.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції дана належна оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам, поясненням сторін, правильно встановлені правовідносини сторін та норма права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, а тому, на думку судової колегії, правові підставі для скасування рішення відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: