ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2012 р. Справа № 27/17-4330-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на рішенняГосподарського суду Одеської області від 16.07.2012
та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012
у справі№ 27/17-4330-2011
за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради
доМисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"
пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення 47 277,27 грн.
представники сторін у судове засідання не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (яке є правонаступником Мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України) про виселення останнього з нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 85, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пірогівська, 19, передачу вказаного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 45 381,53грн. та 1895,74грн. -пені, розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору оренди, що полягає у неналежному виконанні договірних зобов'язань в частині внесення орендної плати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012 року (суддя Никифорчук М.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року (судді Журавльов О.О., Михайлов М.В., Ярош А.І.), припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року; в іншій частині позову -відмовлено. Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року, який визнаний недійсним у судовому порядку, неможливо розірвати, у зв'язку з чим предмет спору в частині розірвання договору -відсутній; нарахування орендної плати та пені на орендну плату за недійсним договором є незаконним; належність відповідачу на праві спільної сумісної власності приміщення магазину "Воєнохота", яке розташоване у м. Одесі по вул. Пірогівській, 19, виключає задоволення позову про виселення відповідача із вказаного приміщення.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить рішення суду І інстанції скасувати частково, постанову апеляційної інстанції скасувати, змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги Департаменту в частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 35, 104 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 09.07.2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець), правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (орендар), правонаступником якого є Мисливсько-рибальське підприємство "Сокіл" Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" укладено договір оренди нежитлового приміщення №28/53, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пірогівська, 19, цокольного поверху, загальною площею 86, 6 кв. м., під магазин. Строк дії договору - до 02.04.2006 року.
Відповідно до п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1397,23 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно з п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.
Приписами п.п. 5.2, 7.7 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.
09.06.2010р додатковим погодженням про внесення змін до договору оренди №28/53 від 09.07.2003р. сторони погодили зміну назви та площі орендованого приміщення з нежитлового приміщення напівпідвалу загальною площею 86,6 кв. м. на нежитлове цокольне приміщення площею 85,1 кв.м.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в подальшому договір було автоматично пролонговано на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За період з березня по жовтень 2011року відповідачем на виконання умов договору не внесено орендну плату у загальному розмірі 45 381,53грн.
Судами також встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27.08.2010р. у справі №2-7408/10, яке набрало законної сили 10.09.2010 року та було скасовано ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі №1522/3818-12 від 12.01.2012 року (при перегляді рішення у справі №2-7408/10 за нововиявленими обставинами) визнано недійсним договір оренди №28/53 від 09.07.2003р., визнано право спільної сумісної власності на приміщення магазину "Воєнохота" площею 85, 1 кв.м., розташованого у м. Одесі по вул. Пірогівського, 19 за Яковенком П.В., Яні К.М. та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30.01.2012р. у справі №1522/3818/12, яке набрало законної сили 13.02.2012р., визнано недійсним договір оренди №28/53 від 09.07.2003р., скасовано свідоцтво про право власності №502, яке видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02.02.2009р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №6 від 13.01.2009р., визнано право спільної сумісної власності на приміщення магазину "Воєнохота" площею 85, 1 кв.м., розташованого у м. Одесі по вул. Пірогівського, 19 за Яковенком П.В., Яні К.М. та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №6 від 13.01.2009р. в частині визнання права власності за територіальною громадою м. Одеси, в особі Одеської міської ради об'єкта, який розташований за адресою в м. Одесі по вул. Пірогівській, 19.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації, є істотною умовою договору оренди.
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що договір оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року визнаний судом недійсним, дійшли до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача орендної плати та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за недійсним договором. Також, встановивши, що згідно судового рішення за відповідачем визнано право спільної сумісної власності на приміщення магазину "Воєнохота" площею 85, 1 кв.м., яке розташоване у м. Одесі по вул. Пірогівського, 19, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача із вказаного приміщення.
Проте, колегія суддів відзначає, що висновок до якого дійшов суд І інстанції щодо припинення існування договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003року з моменту набрання рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27.08.2010р. у справі №2-7408/10 законної сили (з 10.09.2010р.) є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки в силу в силу ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Оскільки зазначена помилка суду І інстанції не вплинула на правильність висновку по суті заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати та пені, а фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами попередніх інстанцій встановлені з достатньою повнотою, обставинам справи дана належна юридична оцінка, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішення та постанови у зазначеній частині.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, а скарга такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 1117 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.
Попередні судові інстанції, припиняючи провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилались на недійсність такого договору, який неможливо розірвати. Зазначений висновок суд касаційної інстанції вважає неправомірним, оскільки договір оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003року є укладеним, отже, предмет спору щодо його розірвання - існує. Недійсність спірного договору є підставою для відмови у позові щодо його розірвання, а не припинення провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог за відсутності предмету спору. Оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, з'ясовані з достатньою повнотою, судова колегія вважає можливим не передавати справу у зазначеній частині на новий розгляд, а постановити нове рішення про відмову у позові в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003року.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.
Як унормовано ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
У зв'язку з тим, що судом І інстанції судові витрати у повному обсязі були покладені на позивача, в тому числі, в частині тієї вимоги, за результатом розгляду якої суд І інстанції помилково припинив провадження у справі, судом касаційної інстанції новий розподіл судових витрат не здійснюється.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012року зі справи № 27/17-4330-2011 залишити без задоволення.
Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2012року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012року зі справи № 27/17-4330-2011 в частині припинення провадження у справі щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №28/53 від 09.07.2003 року -відмовити.
У решті рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012року зі справи № 27/17-4330-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій