АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа№2002/2-349/11
Провадження № 22-ц/2090/402/2012р. Головуючий 1-ї інстанції -Черних Є.А.
Категорія : договірне. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Давшан А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення суми боргу; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 29.06.2010 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір уступки права вимоги боргу від відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1
В огрунтування позовних вимог посилався на те, що у липні 2006 року відповідачі звернулись до ОСОБА_4 з проханням про надання позики у розмірі 20 000 грн. для виконання сільськогосподарських робіт зі строком повернення боргу до серпня -вересня 2006 року. Гроші для надання позики остання брала у свого батька ОСОБА_5 При цьому боргова розписка не складалася.
05 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулась до відповідачів про повернення суми боргу і не відмовляючись від зазначеної суми, ОСОБА_3 надала розписку про повернення боргу у розмірі 20 000 грн. до 01 червня 2009 року.
Однак, у зв'язку з тим, що у зазначений термін борг не повернуто, позивач просив зобов'язати сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочки на суму 40 183, 54 грн. та стягнути з відповідачів на свою користь 732 232,8 грн. суми неодержаного з їх вини прибутку.
Відповідачка ОСОБА_6 позов не визнала, але не заперечувала, що за розпискою від 05.12.2008 року вона зобов'язувалась повернути взяті в борг в липні 2006 року гроші в сумі 20 000 грн. у ОСОБА_4 до 01 червня 2009 року.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов про визнання правочину недійсним, оскільки ніякого договору позики відповідачі не укладали і підтвердження його розпискою, на яку посилається позивач, не може бути, так як він не давав згоди на отримання боргу дружиною ОСОБА_3, тому і просив визнати розписку про отримання в борг недійсним правочином.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 20 000 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення боргу у розмірі 3 600 грн., а всього 23 600 грн., а також на користь держави 236 грн. суму судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та по суті його позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить частково скасувати рішення суду в частині відмови йому у позові, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. 305 ЦПК України розглянути справу у відсутність ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, його письмове клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату через його участь у іншому процесі судом відхилене, оскільки його відсутність у судовому засіданні із вказаних ним підстав є неповажною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг немає виходячи з наступного.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених сторонами у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в частині отримання відповідачами у борг суми в розмірі 20 000 грн. При цьому визнав встановленим, що ОСОБА_3 не виконала свої обов'язки за договором позики у вигляді боргової розписки, укладеним між нею та ОСОБА_4, яка своє право вимоги боргу передала ОСОБА_2, на підставі договору уступки права вимоги боргу 29.06.2010 року, а тому останній має право вимагати повернення боргу з боржника та її чоловіка солідарно, оскільки отримана грошова сума використана в інтересах сім*ї.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За статтею 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наявність договору позики підтверджується оригіналом боргової розписки ОСОБА_3 від 05 грудня 2008 року про отримання нею у борг у липні 2006 року у ОСОБА_4 грошей у сумі 20 000 гривень, які взяла обов*язок повернути частинами у такому порядку: до 01 березня 2009 року -10 000 грн., до 01 червня 2009 року -10 000 грн. (а.с.49).
Відповідачі не надали суду письмових доказів на підтвердження факту повернення боргу в сумі 20 000 грн.
Посилання ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції на те, що ніяких грошей від ОСОБА_4 вона не отримувала, а розписку написала під тиском родича ОСОБА_4, доказами не підтверджується. Даних про те, що вона на час написання розписки зверталась до правоохоронних органів про неправомірні дії третіх осіб відносно неї, суду не надано. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.05.2011 року таким доказом бути не може, оскільки звернення ОСОБА_3 до міліції мало місце тільки у 2011 році. Крім того, вказаною постановою встановлена відсутність ознак злочину у діях родичів ОСОБА_4 -ОСОБА_7, ОСОБА_5
За таких обставин, виходячи з правил ст. ст. 1046, 1047 ЦК України та встановивши, що зобов'язання за договором позики відповідачами не було виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Згідно із ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї, відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, які згідно з вимогами ст. 60 СК України стали об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про їх солідарну відповідальність за даним боргом.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірну оцінку судом першої інстанції висновків про недоведеність використання отриманих від позивача сум на потреби сім'ї, оскільки відповідно до ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому сума грошей, передана ОСОБА_3 у власність за договором позики в період знаходження її у шлюбі з ОСОБА_1, стала об'єктом їх спільної власності, а відтак створює для них солідарний обов'язок по її поверненню.
Доводи апеляційної скарги проте, що розписка не є належним документом на підтвердження договору позики, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки ці доводи суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам. Судом вірно встановлено, що між сторонами існують правовідносини з приводу отримання в борг 20 000 грн., борг у визначений розпискою термін не повернутий, у зв'язку з чим судом правильно стягнуто суму боргу за письмовим договором.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 також задоволенню не підлягає, оскільки його вимоги про неотриманий прибуток доказами не підтверджений та ґрунтується на припущеннях.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий
Судді