Справа № 22ц-962/07 Головуючий в суді 1 інстанції:
Рудакова І.П. Доповідач: Оробцова Р.І.
УХВАЛА
Іменем України
09 серпня 2007 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Медведєвої Л.П. Сергєєвої С.В.
при секретарі: Шестаковій Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Брянківського міського суду Луганської ообласті від 26 грудня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_6, відповідачів ЗАТ «Брянківське управління «Шахтобудмеханізація», третіх осіб Брянкіської міської ради депутатів, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання незаконним договору, про визнання незаконним окремих пунктів ордера-договору, про визнання відмови керівника дати згоду на приватизацію квартири незаконною,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_1.. ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6., відповідача ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація", третіх осіб Брянківської міської ради депутатів. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання незаконним договору, про визнання незаконними окремих пунктів ордера -договору, про визнання відмови керівника дати згоду на приватизацію квартири незаконною.
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 26 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2.. ОСОБА_3., ОСОБА_4. Та ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_6., відповідачів ЗАТ «Брянківське управління «Шахтобудмеханізація», третіх осіб Брянкіської міської ради депутатів, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання незаконним договору від 20 квітня 1994 року, про визнання незаконним пунктів 1. 2 ордеру-договору № 12, про визнання відмови керуючого ЗАТ ..БУШСМ" ОСОБА_6. дати згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1 незаконною, відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_3. та ОСОБА_5. просили скасувати рішення суду, як таке, що не відповідає обставинам справи та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхитлити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №141/к від 18 червня 1991р. ОСОБА_1. знаходився в трудових відносинах з відповідачем у якості електрозварника ручноїзварки.
Згідно заяви ОСОБА_1. був поставлений у чергу на одержання квартири.
20 квітня 1994р. між ОСОБА_1. та адміністраціє!! був укладений договір, за яким відповідач зобов'язався надати позивачу квартиру, а ОСОБА_1. зобов'язався внести в касу відповідача 50% вартості одержуваної квартири. Одержана квартира стає власністю при умові роботи у відповідача 30 років. Особливими умовами цієї угоди було передбачено, що малозабезпечена, багатодітна сім'я мала отримати знижку в оплаті вартості квартири на 25 % (ас.7).
Рішенням Ради трудового колективу відповідача № 62 від 5 липня 1994 року ОСОБА_1 на сім'ю з п'яти чоловік була виділена квартира
На підставі рішенням Ради трудового колективу відповідача № 62 від 5 липня 1994 року позивачу з сім'єю з п'яти чоловік був виданий ордер - договір оренди №12 на житлове приміщення, побудоване за рахунок коштів відповідача, відповідно до якого вони отримали право на заняття приміщення ( на зворотній основі) з житловою площею 40,62 /67,29 кв. м, що складається з 3 кімнат, за адресою: АДРЕСА_1 за умовами внесення в касу відповідача 25 % вартості квартири. В ордері-договорі оренди №12 також обумовлено, що квартира переходить у власність мешканця при наступних умовах: І.Сплати повної вартості помешкання відповідача в цінах, які діють в діючий період. 2.Строк роботи у відповідача 30 років (ас.6).
08 червня 1997р. відповідно до наказу №94 ОСОБА_1. був звільнений з підприємства відповідача за ст..38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію.
У фавні 2002 року ОСОБА_1. звернувся у відділ приватизації Брянковского міськвиконкому із заявою про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , але посадові особи Брянковского міськвиконкому у приватизації вказаної квартири відмовили, потребував від позивача згоду голови правління ЗАТ «БУШСМ».
В з'вязку з чим позивачі подали заяву голові правління ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація"ОСОБА_6 про передачу у приватну власність (спільну) квартири, яку вони займають (ас.7).
Однак голова правління ЗАТ "Брянківське управління "ШахтобудмеханізацІя"ОСОБА_6 усно відмовив позивачам у передачі у приватну власність (спільну) квартири.
Позивачі звернулися до суду зі скаргою на дії голови правління.
Рішенням Брянківського міського суду від 15 квітня 2003р. відмова голови правління ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація"ОСОБА_6. у дачі згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнана неправомірною, голова правління ЗАТ був зобов'язаний дати згоду на приватизацію цієї квартири (а.с.9-10).
Ухвалою судової колегії судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Луганської області від 25 грудня 2003р. рішенням Брянківського міського суду від 15 квітня 2003р. було відмінено оскільки судом був вирішений спір про право власності не у загальному порядку, а у порядку розгляду справ про оскарження дій посадових осіб, скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду, їм було роз'яснено право на звернення до суду в загапьному порядку (а.с.11-12).
Розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області №88 від 21 липня 2004р. наказано передати державний житловий фонд, який на балансі ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація" до комуначьної власності м.Брянки (а.с.18).
Виконавчий комітет Брянківської міської Ради звертався з листом №1174 від 31 серпня 2004р. до голови ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація" для виконання розпорядження регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області №88 від 21 липня 2004р. (ас. 19).
З листа №811 від 09 вересня 2004р. ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація" до міського голови м.Брянка убачається, що житлові будинки
побудовані підприємством відповідача за свої кошти, є власністю колективу працюючих, та не має можливості та необхідності передавати ці житлові будинки в комунальну власність міста (а.с.20).
З рішення господарського суду Луганської області від 17 квітня 2006 року по справі №16/117пн позов ЗАТ «БУШБМ» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання права власності витікає що за позивачем визнано право власності на житлові будинки: №14. 14а, 15 що знаходяться за адресою м.Брянка вул.Б.Хмельницького та на АДРЕСА_1 (а.с.61).
Відповідно до постанови Луганського апеляційного суду від 10 липня 2006 року рішення господарського суду Луганської області від 17 квітня 2006 року було змінено частково в пункті 2 резолютивної частини: замість квартири №11 в будинку №21 м.Брянка. м-н Тополь зазначено квартиру №13. В решті вимог рішення залишено без змін (а.с.62-65).
Постановою Вищого господарського суду України постанова Луганського апеляційного суду від 10 липня 2006 року залишена без змін (а.с.92-95).
Тобто рішеннями господарських судів на квартиру № 18, в будинку № 21 мікрорайону Тополь м. Брянки луганської області визнано право власності за ЗАТ «Брянківське управління «Шахтобудмеханізація» і не може являтись об'єктом приватизації
Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Стаття 2. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказує, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Стаття 8. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Постановою Ради Міністрів СРСР №1400 від 02 грудня 1988р. підприємствам було дозволено продавати у власність незаселені квартири.
Відповідно до вимог п.15 Постанови КМУ №572 від 08 жовтня 1992р. встановлено, що користування всіма приміщеннями квартир у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється на підставі договорів найму або оренди.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 629 ЦК України вказує, що договір є обов'язковим для виконання
сторонами.
Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, договір від 20 квітня 1994р. та ордер - договір оренди №12 між позивачами та відповідачем були укладені на підставі діючого законодавства. Ці договори виконувалися сторонами і виконуються на цей час. Підстав для визнання вказаних угод незаконними не має.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_1не є державною або комунальною власністю, так як за рішенням господарського суду ця квартира визнана власністю відповідача недержавного підприємства ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація"; що ця квартира використовувалася не на умовах найму, а на умовах оренди; що ЗАТ "Брянківське правління "Шахтобудмеханізація": не є органом приватизації; а голова правління ЗАТ "Брянківське управління "Шахтобудмеханізація"'ОСОБА_6 не є посадовою особою уповноваженою органами місцевого самоврядування на здійснення приватизації, що він не має права виносити якісь рішення щодо приватизації.
Крім цього, позивачами пропущений строк для звернення до суду з вказаним позовом, і цей строк пропущений без поважних причин.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав до його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зроблених в рішенні, яке оскаржується.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів.
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Брянківського міського суду Луганської ообласті від 26 грудня 2006 року відхилити. Рішення Брянківського міського суду Луганської ообласті від 26 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.