Судове рішення #2529566
Справа № 11, - 635 2007 року

Справа № 11, - 635 2007 року. Категорія: ч. 3  ст.  153,  ч. 2  ст.  289 КК України. Головуючий у першій інстанції: Устіченко К.І. Доповідач апеляційного суду: Ржепецький О.П.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого: Ржепецького О.П. Суддів: Маркової Т.О.,  Пісного І.М.  За участю

Прокурора: Земляного В.М.  Захисників: ОСОБА_1,  ОСОБА_2

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Снігурівського району Гамери Н.В.,  захисників ОСОБА_1,  ОСОБА_3 ,  засудженого ОСОБА_4  на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2007 року,  яким

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець с.  Великополовецьке Сквирського району Київської області,  раніше не судимий,

засуджений за ч.3  ст.  153 КК України до дев'яти років позбавлення волі; за ч. 2  ст.  289 КК України до п'яти років позбавлення волі; за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України до шести років позбавлення волі. На підставі  ст. . 70 КК України остаточне покарання призначено,  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,  у виді позбавлення волі на дев'ять років.

ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженець с.  Баратівка Снігурівського району Миколаївської області,  раніше не судимий,

засуджений за ч. 2  ст.  289 КК України до п'яти років позбавлення волі; за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст. 289 КК України до шести років позбавлення волі. На підставі    ст.    70   КК  України  остаточне   покарання   призначено,    шляхом

 

поглинення менш суворого покарання більш суворим,  у виді позбавлення волі на шість років.

ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  уродженець с Давидівка Воронежської області Російської Федерації,  раніше не судимий,

засуджений за ч. 2  ст.  289 КК України до п'яти років позбавлення волі; за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України до шести років позбавлення волі; за  ст.  304 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі  ст.  70 КК України остаточне покарання призначено,  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,  у виді позбавлення волі на шість років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_8 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь фінансового відділу Новобугської райдержадміністрації Миколаївської області 32 гривні 50 копійок затрат на стаціонарне лікування потерпілого від їх злочинних дій.

Стягнуто з ОСОБА_4  на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 329 гривень 50 копійок розходів на проведення експертизи.

ОСОБА_4  визнано винним в тому,  що він в серпні - вересні 2006 року в с Виноградне Снігурівського району тричі задовольнив статеву пристрасть неприродним способом з малолітньою ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4,  з використанням її безпорадного стану в наслідок малолітства.

23 грудня 2006 року ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попереднім зговором в с Миролюбівка Новобугського району незаконно заволоділи трактором МТЗ - 80,  реєстраційний НОМЕР_1,  вартістю 10554 гривень,  завдавши шкоду ОСОБА_10. Вони ж,  24 грудня 2006 року за попереднім зговором,  на полі біля с Баратівка Новобугського району,  застосовуючи насильство,  яке не є небезпечним для життя та здоров'я,  щодо тракториста ОСОБА_8 намагались заволодіти трактором МТЗ - 80,  вартістю 30600 гривень,  який належить на праві власності ОСОБА_11. Довести свій умисел до кінця не змогли,  оскільки не подолали опір ОСОБА_8

 

ОСОБА_6,  знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_5,  втягнув його у вчинення злочинів,  а саме - заволодіння трактором 23.12.2006 року та замах на заволодіння трактором 24.12.2006 року.

В апеляції прокурор,  який приймав участь в розгляді справи,  просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати через невірне застосування норм закону та постановити в цій частині вирок. На його думку,  суд в порушення вимог ч. 2  ст.  1179 ЦК України,  поклав обов'язок по відшкодуванню шкоди на неповнолітнього ОСОБА_5,  а не на його маму ОСОБА_12. Вважає,  що шкода повинна бути стягнута з ОСОБА_12  у дольовому порядку,  а з ОСОБА_4  та ОСОБА_6 - у солідарному порядку.

Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду щодо ОСОБА_5 змінити та призначити йому покарання без позбавлення волі. На її думку,  суд не врахував в достатній мірі те,  що ОСОБА_5 розкаявся,  вчинив злочин в неповнолітньому віці,  позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем навчання,  частково відшкодував збитки,  а тому призначив занадто суворе покарання.

Захисник ОСОБА_3  просить змінити вирок суду та призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України з застосуванням вимог  ст.  69 КК України,  а остаточне покарання призначити з звільненням від покарання з випробуванням.  Вважає,  що суд призначив засудженому покарання без врахування його розкаяння,  наявності на утриманні неповнолітньої дитини,  стан здоров'я,  часткового відшкодування збитків.

Засуджений ОСОБА_4  просить вирок суду змінити та пом'якшити покарання. Просить врахувати його розкаяння та перше притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача,  прокурора Земляного В.М. ,  який підтримав доводи апеляції прокурора,  який приймав участь в розгляді справи,  пояснення засудженого ОСОБА_4 ,  який просив задовольнити його апеляцію,  захисника ОСОБА_1,  яка просила вирок суду змінити та пом'якшити покарання ОСОБА_5,  захисника ОСОБА_3 ,  яка вважала призначене засудженому ОСОБА_6 покарання занадто суворим і просила його пом'якшити,  вивчивши матеріали кримінальної справи,  колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляцій.

Дослідженими судом доказами встановлена вина засуджених у вчиненні ними злочинів,  а саме: ОСОБА_4 ,  передбачених ч.3  ст.  153,  ч. 2  ст.  289,  ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України; ОСОБА_5,  передбачених ч. 2

 

 ст.  289,  ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України; ОСОБА_6,  передбачених ч. 2  ст.  289,  ч. 2  ст.  15,  ч. 2  ст.  289 КК України. В апеляціях доведеність обвинувачення та кваліфікація дій засуджених не опорюється.

При вирішенні питання про покарання засудженого ОСОБА_4 ,  судом враховано,  що засуджений позитивно характеризується,  раніше злочинів не вчиняв,  розкаявся,  тобто ті обставини,  на які є посилання в апеляції. Але судом враховано і те,  що ним вчинено два тяжких і один особливо тяжкий злочини,  а також обтяжуючу покарання обставину -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обговорюючи питання про покарання засудженого ОСОБА_5,  суд врахував його неповнолітній вік,  позитивну характеристику,  розкаяння та часткове відшкодування збитків,  тобто ті обставини які на думку захисника ОСОБА_1 суд належним чином не врахував. Але суд послався і на те,  що засуджений вчинив два тяжких злочини.

Обираючи покарання засудженому ОСОБА_6,  суд врахував його розкаяння,  позитивну характеристику та часткове відшкодування збитків. Крім того,  судом було враховано,  що засуджений вчинив два тяжких злочину та втягнув неповнолітнього в злочинну діяльність.

Таким чином,  покарання засудженим обрано необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів,  а тому підстав до задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_4 ,  захисників ОСОБА_1,  ОСОБА_3  не має.

Як видно з матеріалів кримінальної справи,  потерпілими ОСОБА_7,  ОСОБА_8 заявлені цивільні позови про стягнення моральної шкоди з осіб,  які вчинили щодо них злочини.

Судом вказані цивільні позови належним чином досліджені і з врахування доказанності вини засуджених ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 у вчиненні злочинів у відношенні потерпілих,  судом прийнято рішення про їх часткове задоволення .

Згідно з ч. 1  ст.  1179 ЦК України,  неповнолітня особа ( у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. На батьків відшкодування завданої неповнолітньою особою шкоди покладається лише в тому випадку,  коли шкоду завдано з їхньої вини ( ч. 2  ст.  1179 ЦК ).

 

Враховуючи те,  що в ході розслідування та в судовому засіданні питання про вину матері ОСОБА_5 - ОСОБА_12 не досліджувалось,  не вказував на її вину у завданій шкоді прокурор в судовому розгляді справи та апеляції на вирок суду,  не має підстав до задоволення апеляції прокурора.

Керуючись  ст.   ст.  365, 366 КПК України,  колегія судців

 

ухвалила:

 

Апеляцію старшого помічника прокурора Снігурівського району Гамери Н.В.,  захисників ОСОБА_1,  ОСОБА_3 ,  засудженого ОСОБА_4  залишити без задоволення.

Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2007 року,  у відношенні ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  залишити без зміни.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація