Справа № 2-2551/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "12" березня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

          Головуючого, судді –Федоренко Е. Р.,

          при секретарі –Сорочан А.В., Жмур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном,

встановив:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном. Позов мотивовано тим, що він є власником нерухомого майна, а саме домоволодіння, нежитлових приміщень літ. «З» площею 516,0 кв. м, літ.«І» площею 246,9 кв. м, літ «і», що розташовані за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Проїзна, будинок № 120 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2011 року, посвідченого державним нотаріусом першої Ялтинської державної нотаріальної контори, реєстр. № 2-384. Відповідачі без його згоди займають приміщення належних йому складів, здійснюють там підприємницьку діяльність, а також зберігають там своє майно. Вважає, що тим самим відповідачі перешкоджають йому в повній мірі реалізовувати його право власності на дане майно, чим порушують вимоги статті 321 ЦК України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Добровільно відповідачі відмовляються звільнити приміщення, хоча вони неодноразово були попереджені про його намір зайняти їх і використовувати за власним розсудом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Пояснила, що позивач є власником спірного приміщення на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2011 року, а відповідачі без його згоди займають його, чим порушують його право власності. Стосовно договору оренди, що був укладений 01 червня 2002 року відносно спірних приміщень між батьком позивача і ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, пояснила, що цей договір по своїй правовій природі є договором безкоштовного користування майном, передбачений статтею 124 ЦК 1963 року, який відповідно до положень статті 331 цього кодексу має бути припинений у зв’язку зі смертю особи, яка брала участь у ньому, в даному випадку ОСОБА_5 Крім того, згідно положень нового ЦК договір оренди нерухомого майна підлягає державній реєстрації, таким чином договір оренди від 01 червня 2002 року, укладений під час дії ЦК 1963 року, мав бути приведений у відповідність з положеннями діючого ЦК, тобто зареєстрований у БТІ, отже договір оренди у відповідності з положеннями діючого ЦК є нікчемним.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі та пояснили, що у червні 2002 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з одного боку та ним з іншого боку був укладений договір оренди, предметом якого є спірне приміщення, розташоване за адресою: м. Джанкой, вул. Проїжджа, 120, договір був укладений строком на 25 років. Оскільки позивач є новим власником спірного майна, то укладений договір оренди зберігає для нього чинність, і він не має права витребувати у відповідача вказане приміщення. Доводи представника позивача, що це не договір оренди, а договір безкоштовного користування майном, неспроможні, оскільки у встановленому законом порядку він не визнаний таким. Доводи про приведення договору оренди у відповідність з новим ЦК вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2004 р., його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності. Крім того, зазначили, що в провадженні Джанкойського міськрайонного суду АР Крим знаходиться на розгляді цивільна справа № 2-1218/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Джанкой, вул. Проїжджа, 120. ОСОБА_4 є його матір’ю, і у випадку позитивного рішення суду за нею буде визнано право власності на 1/2 частину спірного майна.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, повідомлений належно, причин неявки не повідомив.

Заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння, нежитлових будівель літ. «З», «І», «і», що розташовані за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Проїзна, будинок № 120 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРІ № 158736 від 22.02.2011 року, виданого державним нотаріусом першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, реєстр. № 2-384., зареєстрованого в КРП «БТІ м. Джанкой» 31.03.2011 року (а.с.6-7).

З даного свідоцтва про право на спадщину за законом, а також витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, що помер 20 січня 2008 року, який був батьком позивача (а.с.6,8).

Згідно договору оренди від 01 червня 2002 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, сторони домовилися про оренду приміщень, розташованих за адресою: м. Джанкой, вул. Проїжджа, 120 на наступних умовах: підтримання порядку в приміщеннях і прилеглій території; капітального ремонту даху, поточного ремонту приміщення, огородження території, проводка і підключення електроенергії, оплата рахунків по електроенергії, забезпечення збереження автомобіля ОСОБА_5 (а.с.43).

На час укладення зазначеного договору оренди майновий найм регулювався главою 25 Цивільного кодексу України (1963 року).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до статті 268 цього кодексу при переході права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідач ОСОБА_2 користується спірним приміщенням, розташованим за адресою: м. Джанкой, вул. Проїжджа, 120, на підставі укладеного 01 червня 2002 року договору оренди.

Позивач ОСОБА_1 є новим власником спірного приміщення, тому договір оренди зберігає для нього, як нового власника зданого в оренду майна, чинність, відповідно до вимог статті 268 ЦК, що регулював дані правовідносини на час укладення договору.

Відповідно до статті 162 ЦК 1963 року одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Доводи представника позивача, що фактично це не договір оренди, а договір користування майном, неспроможні, оскільки у встановленому законом порядку він не визнаний таким, а також цей договір не визнаний недійсним.

Суд також не приймає до уваги доводи про необхідність приведення договору оренди у відповідність з положеннями ЦК 2004 року, тобто реєстрації його у БТІ, оскільки на час укладення договору державна реєстрація договору найму не вимагалася.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні належним йому майном необґрунтовані і тому задоволенню не підлягають.           З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_7