Справа № 1510/5682/12

Провадження № 2/1510/3249/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 вересня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Арєшкіній І.І.

за участю позивачки: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АСГВ «Прогрес»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

           ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АСГВ «Прогрес»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за нею право власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.08.2000 року між АСГВ «Прогрес»в особі представника ОСОБА_2 та нею був укладений договір купівлі-продажу квартири №5 в будинку № 3 «а», розташованому по вул. Суворова в с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області, який посвідчений представництвом Одеської товарної біржі в м. Ізмаїлі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 5672. Всі умови угоди до її реєстрації на біржі виконані, позивачкою проведений повний розрахунок, а продавцем в свою чергу передано необхідну документацію на квартиру, отже, претензій відносно виконання умов договору немає. З моменту укладення договору вона відкрито володіє та користується квартирою. Про те, що укладений договір потребував нотаріального посвідчення позивачці стало відомо лише тепер. Оскільки договір, на підставі якого вона придбала квартиру нотаріально не посвідчений, вона позбавлена можливості розпоряджатися нею.

          У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

          Представник відповідача АСГВ «Прогрес», будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надіславши до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності (а.с.13).

Вислухавши позивачку, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

          Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними»за №3 від 28.04.1978 року (із змінами від 25.05.1998 року) угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково одною із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

Нормами ст.47 ЦК УРСР 1963 р., діючими на момент укладення договору купівлі - продажу, встановлювалося, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, передбачених законом та недотримання в цих випадках нотаріальної форми угоди, тягне за собою її недійсність, але якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

          Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що 03.08.2000 року між АСГВ «Прогрес»в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири №5 в будинку №3 «а»по вул. Суворова в с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області, який зареєстровано Одеською товарною біржею в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 5672 (а.с.8, 9).

04.08.2000 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на придбану квартиру в КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»(а.с.5-7).

          Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне його виконання: до підписання договору купівлі-продажу представник відповідача одержав від позивачки гроші в сумі 5 109 гривень, а остання вселилася у придбану квартиру і відкрито користується нею по даний час.

На час розгляду справи зазначений договір не оскаржений і не скасований.

Згідно довідки КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 05.09.2012 року право власності на квартиру №5 в будинку №3 «а»по вул. Суворова в с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржею від 03.08.2000 року (а.с.14).

Приймаючи до уваги, що обидві сторони повністю виконали умови договору купівлі-продажу квартири, зареєстрували його на товарній біржі і відразу ж в КП «Ізмаїльське МБТІ», що не суперечило ч.3 ст.9 ЖК УРСР, а також ту обставину, що відповідач безумовно визнав позов і його визнання не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про можливість визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним відповідно до ст.47 ЦК України в редакції 1963 року і визнання за позивачкою права власності на придбаний об’єкт нерухомості.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.10, 11, 60, 158, 174, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до АСГВ «Прогрес»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири №5 в будинку №3 «а»по вул. Суворова в с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області, укладений 03.08.2000 року між АСГВ «Прогрес»в особі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований на Одеській Товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №5672.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру №5 в будинку №3 «а»по вул. Суворова в с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області.

Копію рішення надіслати для відома відповідачу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя: