Справа № 1510/4074/12
Провадження № 2/1510/2817/12
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 вересня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Арєшкіній І.І.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника відповідача:ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла про визнання неправомірною відмову у наданні вільного доступу до Книг наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр., зобов’язання надати вільний доступ до них та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірною відмову у наданні вільного доступу до Книг наказів з кадрових питань загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла за 2009-2011 рр., зобов’язання надати вільний доступ до них та відшкодування моральної шкоди в сумі 5 883 гривні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовою від надання вільного доступу до Книг наказів з кадрових питань директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла порушила його права, передбачені ст.34 Конституції України та ЗУ «Про інформацію», чим завдала моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. В обґрунтування позову пояснив, що з Книгою наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр. він бажає ознайомитися з метою перевірки вірогідності чуток про зловживання з боку адміністрації загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла, яких саме, вважає за доцільне не розповідати. Зазначає, що його цікавить і стосується все, що відбувається у школі. Також, позивач звернув увагу суду на те, що він бажає ознайомитися з наказами відносно всіх працівників загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла, а не лише відносно себе. З наказами, які виносилися відносно нього у 2009-2011 рр., він можливо був ознайомлений.
Представник відповідача вважала позовні вимоги не обґрунтованими і не основаними на законі. В обґрунтування своїх заперечень пояснила, що Книга наказів з кадрових питань містить інформацію про заробітну плату, лікарняні тощо всіх працівників школи, що з огляду на діюче законодавство є конфіденційною інформацією. ОСОБА_1 під час ознайомлення з наказами про преміювання працівників, які містилися в Книзі наказів з кадрових питань, незаконно оволодів інформацією про заробітну плату бухгалтеру і завідуючого господарством, про що розповів іншому вчителю фізкультури ОСОБА_3 та викликав негативне ставлення до них. Стверджує, що ОСОБА_1 з наказами, які виносилися відносно нього у 2009-2011 рр., був ознайомлений під підпис. Вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди, які містяться в багатьох позовах до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла, є спробою позивача покращити свій матеріальний стан.
Вислухавши сторони, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_4, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.
Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про інформацію»за №2657-ХІІ від 02.10.1992 року (далі –Закон) реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст.7 Закону право на інформацію охороняється законом.
Стаття 11 Закону передбачає, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 20 Закону визначає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.21 Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Частина 1 ст.29 Закону передбачає, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
За змістом ч.2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних»за №2297-VІ від 01.06.2010 року (далі –Закон) персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Частина 1 ст.9 Закону визначає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Згідно з ч.ч.2-4 ст.10 Закону володільцю бази забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом. Відомості про особисте життя фізичної особи не можуть використовуватися як чинник, що підтверджує чи спростовує її ділові якості.
Частина 3 ст.17 Закону передбачає, що відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.24 Закону суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними, зобов'язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, а також від незаконного доступу до них. Забезпечення захисту персональних даних у базі персональних даних покладається на володільця цієї бази.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за №2-рп/2012 від 20.01.2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області надав офіційне тлумачення положенням частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, згідно з яким інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно роз’ясненням особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Додатку 8 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження єдиних зразків обов’язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності»за №423 від 10.05.2011 року Книга наказів з кадрових питань ведеться у кожному загальноосвітньому навчальному закладі. Книга нумерується по сторінках, прошнуровується, підписується директором школи і скріплюється печаткою. Вона є документом суворої звітності відповідно до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах. Термін зберігання цієї книги –50 років.
Інструкція з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України за №240 від 23.06.2000 року, визначає, що вся ділова документація зберігається у спеціально обладнаних шафах чи сейфах і не повинна мати доступу сторонніх осіб.
Згідно з п.п.2.24 п.2 Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави у галузі освіти і науки України, затвердженого наказом Міністра освіти і науки України за №273 від 28.03.2008 року, інформація про відомості про кадрове забезпечення та роботу з кадрами в системі Міністерства освіти і науки України, підпорядкованих йому установ і організацій; про персональні дані працівників, їх особові справи, податкової декларації; кадровий резерв; заходи та результати вивчення перевірок кандидатів на посади; плинність кадрів, штатний розпис, є конфіденційною.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала пояснення судові про те, що вона, працюючи на посаді секретаря, за дорученням директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла здійснювала ознайомлення ОСОБА_1 з наказами про преміювання працівників школи, які містилися в Книзі наказів з кадрових питань. Під час ознайомлення з Книгою наказів, ОСОБА_1, скориставшись тим, що вона відволіклася на телефонний дзвінок і за ним ніхто не слідкує, ознайомився з наказами про навантаження стосовно інших працівників школи, зокрема, стосовно вчителя фізкультури ОСОБА_3
ОСОБА_1 у судовому засіданні відповідно до ст.ст.58, 59 ЦПК України будь-яких доказів на підтвердження того факту, що інформація, яка міститься у Книгах наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр., є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і що вона переважає потенційну шкоду від її поширення, надано не було.
Отже, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, відмова директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла у наданні вільного доступу ОСОБА_1 до Книг наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр. є правомірною і, отже, правових підстав для задоволення позову не має.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок відмови у вільному доступі до Книг наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр., яку позивач оцінює у 5 883 гривень, суд виходить з положень ч.1 ст.1167 ЦК, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини тощо.
Приймаючи до уваги, що вина загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла в особі директора не встановлена, будь-які права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 порушені не були, а також, що останнім не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 64, 158, 208, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволені позову ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 м. Ізмаїла про визнання неправомірною відмову у наданні вільного доступу до Книг наказів з кадрових питань за 2009-2011 рр., зобов’язання надати вільний доступ до них та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: