Справа № 22-ц-549\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.
Категорія 43 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Топалової В.В., Кочегарової Л.М.
при секретарі Жило І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства № З Приморського району М.Маріуполя (далі ЖКП № 3), Маріупольського комунального підприємства „Маріупольтепломережа" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зобов"язання зробити перерахунок оплати за теплову енергію за апеляційною скаргою позивачки на рішення та ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 19 квітня 2007 року,
встановила:
Рішенням Приморського районного суду М.Маріуполя від 19 квітня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення і ухвалу про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка доводи скарги підтримала, заперечення представника МКП „Маріупольтепломережа" ОСОБА_1, яка просила відмовити у задоволенні скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що на підставі договору міни позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі. Протягом 2004-2005 років за власні кошти позивачка придбала та встановила у квартирі рушникосушильник, електроконвектор, масляний обігрівач, радіатори опалення, замінили каналізаційні стояки та стояки холодної води.
Ці обставини підтверджуються договором міни від 16 січня 1997 року, договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 16 січня 1997 року, поясненнями свідка ОСОБА_2 про заміну стояка гарячої води на кухні.
Згідно з актом МКП „Маріупольтепломережа" 14 березня 2005 року працівниками підприємства була встановлена пряма врізка рушникосушильника в квартирі позивачки в мережу (а.с10).
Після встановлення цього факту, директору ЖКП внесено припис від 20 березня 2005 року про усунення прямої врізки (а.с.11) і в подальшому, на підставі припису МКП "Маріупольтепломережа" рушникосушитель у ванній було заблоковано, оскільки він приєднаний до мережі поза проектом (а.с.9).
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що всі роботи по налагодженню тепло- та водопостачання в квартирі вона проводила на власний розсуд, без дозволу чи узгодження з житловими органами та підприємством „Маріупольтепломережа".
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд правильно виходив з того, що позивачка не надала доказів про те, що вона неодноразово письмово зверталася до ЖКП-3 з приводу проведення ремонтних робіт в квартирі, з приводу відновлення теплопостачання та заміни стояків води і каналізації, що необхідно було провести такі роботи. ОСОБА_1 не довела факту заподіяння їй збитків бездіяльністю ЖКП-3 та не представила доказів про розмір витрат на їх проведення робіт, в тому числі на ремонт внутрібудинкових мереж у квартирі.
Залучені до справи товарні чеки не містять відомостей, що саме ОСОБА_1 несла витрати на придбання зазначених у чеках товарів (а.с.40).
Обґрунтовано суд відмовив ОСОБА_1 у позові про покладання на МКП "Маріупольтепломережа" обов'язку по проведенню перерахунку за теплопостачання, оскільки позивачка не представила доказів, які б свідчили про те, що підприємство не надавало послуг або надавало їх не в повному обсязі.
У зв"язку з цим доводи позивачки про необхідність додаткових витрат на придбання опалювальних приладів та заміни системи теплопостачання є безпідставними.
ОСОБА_1 зазначала, що вона не отримувала послуги з теплопостачання у зв"язку з тим, що у ванній кімнаті було відрізано рушникосушитель, який на її думку є джерелом тепла і тому у МКП „Маріупольтепломережа" були підстави для перерахунку розміру оплати за теплопостачання.
Між тим, з довідки інституту „Маріупольгражданпроект" рушникосушильник не є опалювальним приладом і його призначення пов"язане з сушкою рушників (а.с.135,148).
Посилання позивачки на інструкцію щодо рушникосушльника, який вона поставила в ванній в 2005 році не може бути підставою вважати, що той рушникосушитель, що ОСОБА_1 самостійно зняла виконував такі ж функції (а.с.158).
Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що вона не доотримує теплопостачання через холодний стояк води на кухні. Однак, позивачка не представила доказів, що ці обставини мали місце.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що в 1997 році позивачка зняла самостійно радіатор на кухні, в червні 2004 року за власні кошти замінила стояк і ці роботи виконувалися сторонніми особами, а не представника ЖКП.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи, наданим і безпосередньо дослідженим у суді доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув справу з участю представника МКП „Маріупольтепломережа " ОСОБА_3, повноваження якої закінчилися на день винесення рішення до уваги не приймаються, оскільки ці порушення норм процесуального права не є безумовною підставою для скасування рішення і не призвели до неправильного вирішення спору.
Не погоджуючись із рішенням, позивачка зазначала, що суд не розглянув її позовні вимоги, щодо поновлення теплопостачання на кухні і тому рішення суду на підставі п.5 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Однак з цими доводами погодитися не можна, оскільки в рішенні суду наведені вичерпні висновки про встановлені обставини за цими "вимогами і правові наслідки, які підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з рішення, суд фактично розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення теплопостачання на кухні і постановив з цього питання рішення про відмову у позові.
У зв"язку з цим відсутні підстави для скасування ухвали суду від 19 квітня 2007 року про закриття провадження по справі в частині вимог про поновлення теплопостачання, як у ванній кімнаті, так і на кухні, оскільки з ухвали вбачається, що суд вирішував питання щодо відмови ОСОБА_1 від позову в частині теплопостачання в ванній кімнаті та стягнення матеріальної шкоди за ремонт стіни в сумі 178 грн.(а.с.163).
Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем не надано.
Рішення суду відповідають положенням матеріального права та вимогам ст.ст. 10,60,210,212,213, ЦПК України і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення та ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 19 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.