Справа № 22ц-367/2007 Головуючий у 1 інстанції Чмель О.Л.
Категорія 36 Доповідач Баркова Л.Л.
РІШЕННЯ
Іменем України
25 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі: головуючого Баркової Л.Л. суддів Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф., при секретарі Стрілецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, неустойки за прострочення виплати аліментів, аліментів на утримання дружини
за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 березня 2007 року
встановила :
У серпні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення 570 грн. за прострочення виплати аліментів на дитину та її утримання з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2004 року та стягнення на її користь аліментів у твердій грошовій сумі.
В процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги. Відмовилась від позову в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, доповнила позов вимогами про продовження стягнення аліментів у розмірі 1\6 частки всіх видів заробітку на її утримання до досягнення дитиною п"яти років, - 25 грудня 2007 року, про стягнення додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 3202 грн.75 коп. та про стягнення 8473 грн.21 коп. на підставі ст.196 СК України.
У зустрічному позові відповідач просив звільнити його від сплати аліментів на утримання позивачки та стягнути з останньої виплачені ним аліменти в розмірі 376 грн.83 коп.3а 1 місяць 18 днів, коли вона виходила на роботу та одержувала заробітну плату.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 1 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто неустойку в розмірі 4000 гривень, додаткові витрати на дитину в розмірі 1445 грн.33 коп. та на її утримання щомісячно 1\6 частку всіх видів доходів, починаючи з 26 грудня 2006 року до 25 грудня 2007 року. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 105 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов і відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилається на те, що обставини, які мають значення для справи і які суд вважав встановленими, не доведено,
висновки суду їм не відповідають, порушено положення процесуального закону і неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, його представника, адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, позивачку, яка просила її відхилити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах апеляційного оскарження підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи справу, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути неустойку у розмірі 4000 гривень, оскільки на період першого січня 2006 року з вини відповідача склалася заборгованість за аліментами, присудженими на користь позивачки на її утримання до досягнення дитиною трьох років та на утримання дитини на загальну суму 5244 грн.50 коп., яка була погашена 22 листопада 2006 року, що остання має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що складає 8473 грн.21 коп. та з урахуванням матеріального і сімейного становища відповідача розмір неустойки підлягає зменшенню, що відповідач може надавати позивачці допомогу у розмірі 1/6 частки заробітку до досягнення дитиною п"яти років і зобов'язаний нести додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 1/2 частини , у тому числі на наступне лікування.
Між тим з цими висновками суду повністю погодитися не можна.
Згідно із ч.1, 2 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки /пені/ у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який проживає разом з матір"ю./а.с.3,7/
Відповідно до рішення місцевого суду від 29 травня 2003 року відповідач на утримання сина сплачує аліменти до його повноліття в розмірі % частки всіх видів заробітку, але не менш одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 19 травня 2003 року./а.с.4/
Відповідно до рішення місцевого суду від 23 червня 2003 року з відповідача на утримання дружини стягнуто щомісячно 1/6 частку всіх видів заробітку до досягнення дитиною трьохрічного віку, починаючи з 3 травня 2003 року./а.с.5/
Відповідно до рішення місцевого суду від 7 квітня 2006 року строк стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/6 частини продовжено до досягнення дитиною чотирьохрічного віку, починаючи з 10 лютого 2006 року. /а.с.6/
Вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 21 березня 2006 року ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він злісно уклонявся від сплати аліментів на користь дитини і за період з 19 березня 2003 року до 1 лютого 2006 року розмір заборгованості склав 3691 грн.74 коп. /а.с.16/
Як вбачається із пояснень позивачки нею заявлені вимоги про стягнення неустойки за період несплати відповідачем аліментів в період роботи у Відкритому акціонерному товаристві „ММК ім.Ілліча" з листопада 2004 року до березня 2006 року. Остання не заперечувала, що у березні 2006 року відповідач сплатив заборгованість за аліменти на утримання дитини в розмірі 3500 гривень і залишилась несплаченою заборгованість за аліменти на утримання дружини. Просила стягнути неустойку з січня 2005 року.
З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги що сторонами не надано доказів про розмежування поточних платежів та заборгованості у березні - квітні 2006 року, а також заявлених позивачкою вимог стягненні пені з січня 2005 року, період розрахунку пені по заборгованості слід визначити з січня 2005 року до лютого 2006 року.
Висновки суду щодо зменшення розміру неустойки сторонами не оспорюється, рішення суду в цій частині не оскаржується, тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки з урахуванням стану здоровая відповідача, який є інвалідом третьої групи, його матеріального та сімейного положення до 0,5%.
При підрахунку розміру неустойки колегія суддів приймає до уваги довідку про середній заробіток відповідача за період роботи у товаристві „ММК ім.Ілліча" з листопада 2004 року до березня 2006 року, що складає: у листопаді 2004 року - 202грн.33 коп., грудні-645грн.42 коп., січні 2005 року-792-31, лютому-859-43, березні-837-31, квітні-1009-81, травні-839-22, червні-1071-98, липні-933-15, серпні-1030-59, вересні-904-76, жовтні-1131-14, листопаді-1161-38, грудні-1539-14, січні 2006 року-1835-00, лютому-836-81 ; розмір стягнення аліментів за виконавчим листом Жовтневого районного суду №2-4206/2003 року, що складає 1/4 частину заробітку ; та погашення відповідачем заборгованості у грудні 2004 року у розмірі 96 грн.56 коп. та березні 2006 року 3500 гривень.
Виходячи із заробітку відповідача за листопад-грудень 2004 року /202.33+645.49/, розмір аліментів який підлягав стягненню на користь дитини складає відповідно 50.58 грн. і 161.36 грн.
У зв"язку з тим, що відповідач у грудні 2004 року сплатив заборгованість у розмірі 96 грн.56 коп., то станом на перше січня 2005 року розмір заборгованості по аліментам складає 115 грн.38коп. Від цієї суми 0,5% відсотка складе: 115,38х0,5%:100= 0,57гривні.
Оскільки тривалість заборгованості цієї суми тривала 396 днів, то розмір пені складе : 0,57грн.х424днів=241.68 грн.
Розмір пені за період з січня 2005 року складає:
січні - 0,99грн.х393 днів = 389.07 грн.
лютому -1,075грн.х365днів=392.37 грн.
березні - 1,045грн.х334=349.03 грн.
квітні -1,26x304=383.04 грн.
травні -1,05x273=286.65 грн.
червні -1,34x243 =325.62 грн.
липні -1,17x212=248.04 грн.
серпні -1.29x181=233.49 грн.
вересні -1.13x151=170.63 грн.
жовтні -1,42x120 = 170.4 грн. листопаді - 1,45x90=130.5 грн. грудні-1.92x59 =113.28 грн. січні 2006 - 2.29x28=64.12 грн.
Таким чином в зазначений період підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки загальна сума пені у розмірі 3497.92 грн.
Підстав для стягнення неустойки за період березня-травня 2006 року колегія суддів не знаходить, оскільки у березні відповідач сплатив суму заборгованості, у квітні-травні 2006 року на комбінаті вже не працював, доказів про наявність заборгованості у цей період позивачкою не надано.
Посилання відповідача на те, що у лютому 2005 року ним сплачено заборгованість по аліментам у розмірі 101 грн. 19 коп., яку слід зарахувати при начисленні пені не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наданою відповідачем квитанцією та матеріалами виконавчого провадження №190-4 від 2.06.2003 року Новоазовської ДВС цей факт не підтверджується.
Вимоги позивачки про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на її утримання не відповідають положенням закону, тому підстав для задоволення позову в цій частині не має.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною п"яти років колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, помилково визначив розмір матеріальної допомоги, яку може надавати відповідач. Не врахував при цьому стан здоров"я та інвалідність відповідача, наявність у останнього непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, а також той факт, що позивачка періодично може отримувати заробітну плату за місцем основної роботи, що нею не заперечувалося.
Тому, з урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що розмір стягнення аліментів на утримання позивачки слід зменшити до 1/8 частини щомісячних доходів відповідача.
Посилання відповідача на те, що він не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.
Посилання відповідача на те, що розмір аліментів який був сплачений на користь позивачки в періоди з 22 червня 2005 року до 3 серпня 2005 року та з 16 червня 2006 року до 3 серпня 2006 року коли остання виходила на роботу та отримувала заробітну плату, слід стягнути з ОСОБА_1 на його користь є неспроможними.
Згідно із положеннями ч.4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість зустрічного позову відповідача і обгрунтовано відмовив в його задоволенні.
Згідно з положеннями ст.185 СК України батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, і вони можуть відшкодуватися як до їх понесення так і після того.
Посилання відповідача на те, що за станом здоров"я дитина не потребує додаткових витрат, що позивачкою не надано доказів щодо наявності виняткових обставин та розміру додаткових витрат є безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи, поясненнями свідків, лікарів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, допитаними в апеляційному суді.
Як встановлено судом обов"язок участі сторін у додаткових витратах на дитину обумовлюється „винятковими" обставинами, а саме різними хворобами дитини, у тому числі пов"язаних з нервовою системою та затримкою у розвитку.
З урахуванням встановлених конкретних обставин справи, положень закону колегія суддів вважає, що підстав для відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на дитину не має.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не впливають на правильність його висновків і не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням викладеного і
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від першого березня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки та аліментів на утримання дружини змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в період з січня 2005 року до лютого 2006 року три тисячі чотириста дев"яносто сім гривень 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ні її утримання аліменти в розмірі 1/8 частини всіх доходів щомісячно, починаючи з 26 грудня 2006 року до 25 грудня 2007 року.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України