Справа № 22-362 \07 Головуючий у 1 інстанції Мироненко I. П.
Категорія 5 Доповідач Кучерява В. Ф.
РІШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
Головуючого Баркової Л. Л.
Суддів Кучерявої В. Ф. Трушкова М. М.
При секретарі Стрілецькій О. В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу частково дійсним, визнання права власності на квартиру, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на 1\2 частину квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
31 січня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. Посилався на те, що 7 листопада 1993 року він уклав шлюб з відповідачкою. Під час шлюбу в 1995 році вони з дружиною придбали вище названу квартиру, яка складається із трьох кімнат. В 2004 році шлюб розірвано. Відповідачка не визнає за ним право на 1\2 частину квартири.
7.03.2006 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на квартиру, посилаючись на те, що він за свої кошти придбав спірну квартиру, яку зареєстрував на ім'я своєї дочки ОСОБА_3
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28 березня 2006 року вказані позови об'єднані в одне провадження.
26 травня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали позов до ОСОБА_3. та ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання за ними права власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що вони знаходяться у шлюбі і під час шлюбу за свої кошти придбали спірну квартиру у ОСОБА_5, але з ціллю економії коштів оформили її на дочку
В листопаді 2006 року позивач ОСОБА_4. звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3. про визнання договору купівля-продажу квартири дійсним. Посилався на те, що спірна квартира куплена його дружиною під час шлюбу по біржовому контракту, він має право на 1\2 частину квартири, сторони по договору виконали всі
умови договору, але договір не було нотаріально посвідчено, просив визнати його дійсним.
В листопаді 2006 року до суду звернулися з уточнюючими позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2. до ОСОБА_3 , ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 , просили визнати договір купівлі - продажу, укладений 18 січня 1995 року між ОСОБА_5 з однієї сторони, як продавцем, та ОСОБА_3. з другої сторони про продаж квартири 61 у будинку 163 по вул. Олімпійській частково дійсним та перевести права покупця на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнати за ними право власності на всю квартиру.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2007 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2. до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди частково дійсною, визнання права власності задоволено.
Визнано частково дійсним договір купівлі-продажу ( біржовий контракт № 6463) від 18 грудня 1995 року, укладений на Маріупольській універсальній товарній біржі між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, виключено з нього відомості про покупця ОСОБА_3
Визнано покупцями за договором купівлі- продажу ( біржовиї контракт № 6463) від 18 грудня 1995 року, укладеного на Маріупольській універсальній товарній біржі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2. право власності на квартиру 61 будинку 163 по вул. Олімпійській в м. Маріуполі
У задоволенні позову ОСОБА_4. до ОСОБА_3. , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі- продажу дійсним, визнання права власності на 1\2 частину квартири - відмовлено
З рішенням суду не згодний ОСОБА_4, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнити його позовні вимоги, відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Заслухавши суддю - доповідача, апелянта та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника, ОСОБА_3, які просили відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд посилався на те, що ОСОБА_4. не надав доказів того, що спірна квартира була придбана саме подружжям ОСОБА_4. та ОСОБА_3. за їх спільні кошти. При цьому суд посилався на те, що подружжя ОСОБА_1 довгий час працювали на Півночі, мали заощадження, займали гроші у свідка ОСОБА_6, саме вони займались пошуком квартири, та передавали гроші продавцю. Тому суд прийшов до висновку, що подружжя ОСОБА_1 придбали спірну квартиру , що явилось підставою для задоволення їх позовів.
З таким висновком суду погодитись неможна.
У відповідності із ст. 55 Закону України «Про власність» власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Згідно ст. 60,68,70 СК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3. зареєстрували шлюб і 18 грудня 1995 року по біржевому контракту на ім'я ОСОБА_3. було придбано квартиру № 61 по вул. Олімпійській 163 в м. Маріуполі. Після придбання квартири , в квартиру поселились подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3. з дитиною, які пізніше були зареєстровані в цій квартирі і проживали в ній. 17 лютого 2004 року шлюб між ними розірвано.
Посилання подружжя ОСОБА_1 на ту обставину, що вони працювали на Півночі, мали заощадження, квартиру було придбано ними за їх гроші і для себе, ніякими об'єктивними даними не підтверджено. Із пояснень сторін вбачається, що в м. Маріуполі подружжя ОСОБА_1 власності не мали, гроші ОСОБА_1 та ОСОБА_2.3берігали не на рахунку, а вдома. В час придбання квартири вони будували двоповерховий будинок в с Кам'янка , незадовго до цього придбали автомобіль. Та обставина, що гроші продавцю передала не ОСОБА_3, а її батько, не свідчить про те, що він продавцю передав саме свої гроші. ОСОБА_1 і його дружина ніколи не проживали в спірній квартирі, є громадянами Росії , там мають житло і зареєстровані в Росії. Як пояснив ОСОБА_1, якби у дочки в сім'ї відносини з чоловіком не зіпсувались, то вони з названими позовами до суду би не звертались.
Пояснення свідка ОСОБА_6 не можна приймати до уваги, оскільки вони дані в неустановлєному законом порядку, свідок не давав присяги і не попереджений за кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань. До пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід віднестися критично, оскільки це родичі подружжя
ОСОБА_1 .
Тому висновки суду першої інстанції про те, що спірна квартира придбана за гроші подружжя ОСОБА_1 і для них, не ґрунтуються на наданих суду доказах і в задоволенні позовних вимог їм слід відмовити.
У відповідності із ст. 47, 227 ЦК України ( які діяли на час придбання спірної квартири), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, вказаних у законі.. Недодержання в цьому випадку нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Договір купівлі продажу жилого будинку ( квартири) повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча би однією стороною є громадянин. Порушення цієї вимоги тягне за собою недійсність договору
З матеріалів справи видно, що договір купівлі - продажу спірної квартири укладено на товарній біржі, сторонами виконано всі умови договору, покупець отримав квартиру, а продавець отримав повністю вартість квартири, спорів відносно угоди не виникло, тому підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу спірної квартири не вбачається.
Оскільки спірна квартира придбана ОСОБА_3. під час шлюбу з ОСОБА_4, він має право власності на 1\2 частину спірної квартири і позовні вимоги його і в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2. слід відмовити.
Керуючись ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 лютого 2007 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 18 грудня 1995 року на Маріупольській товарній біржі по біржовому контракту № 6463 між Уваровою Галиною Тихонівною та ОСОБА_3 дійсним
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за кожним право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди купівлі- продажу квартири частково дійсною, про перевід права покупця на ОСОБА_1 та ОСОБА_2. та визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.