Справа № 22-ц-506\2007 рік                             Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.

Категорія     26                                                            Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.

суддів                                         Лупінової Л.М., Шапара Ю.І.

при секретарі Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири, договору дарування, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя   від 1 березня 2007 року,

встановила:

Рішенням Приморського районного суду М.Маріуполя від 1 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визнано недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_5 на ім"я ОСОБА_2 на продаж квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 26 вересня 2000 року на Універсальній товарній біржі „Сприяння" між ОСОБА_2 і ОСОБА_4та договір дарування від 31 жовтня 2000 року, укладений між ОСОБА_4та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5

За ОСОБА_1 . і  ОСОБА_7, 19 липня 1995 року народження, визнано право власності на зазначену квартиру в порядку спадкування по 1\2 частки кожному.

ОСОБА_3 виселена з неповнолітнім сином ОСОБА_8 з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу 16 318 грн.

Скасовані заходи забезпечення позову по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначають, що суд безпідставно поновив ОСОБА_1 строк позовної давності, що висновок суду про прийняття позивачкою спадщини не відповідає обставинам справи, що власник добровільно розпорядився квартирою за рік до загибелі в той час, як позивачка залишила квартиру добровільно, що ОСОБА_4 виконала повністю умови договору купівлі-продажу про передачу за квартиру грошей, що ОСОБА_3 зробила ремонт у квартирі і іншого житла не має.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів та їх представника ОСОБА_9, які доводи скарги підтримали, заперечення позивачки та її представника ОСОБА_10, які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає", що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 отримана злочинним шляхом довіреність на право розпорядження квартирою ОСОБА_5, то ця довіреність та договори, укладені на її підставі є незаконними, що надані позивачкою докази свідчать про те, що вона разом з сином ОСОБА_7, 1995 року фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5

Висновки суду є законними та обгрунтованими.

Згідно з положенням ст.48 ЦК України ( тут і далі в редакції 1963 року) недійсними визнаються угоди, що не відповідають вимогам закону.

Згідно ст.227 ЦК України договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину належала ОСОБА_5

З 20 червня 1997 року ОСОБА_5 перебував у шлюбі з позивачкою і від шлюбу мав сина ОСОБА_7, 19 липня 1995 року народження.

10 вересня 1999 року ОСОБА_5 було заарештовано, а 16 жовтня 1999 року засуджено до двох років позбавлення волі.

17 грудня 1999 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 була видано довіреність на право продати, подарувати, належну йому приватизовану квартиру АДРЕСА_1.

26 вересня 2000 року ОСОБА_2 на підставі цієї довіреності від ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 зазначену квартиру, уклавши угоду на Універсальній товарній біржі „Сприяння". В подальшому, 31 жовтня 2000 року ОСОБА_4 подарувала спірну квартиру дочці - ОСОБА_3

10 вересня 2001 року ОСОБА_5 було вбито.

Згідно з вироком Донецького апеляційного суду від 29 квітня 2005 року ОСОБА_2 визнано винною у підробці довіреності та сприянні вбивству ОСОБА_5 і засуджено до 8 років позбавлення волі.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи, рукописний запис в довіреності від імені ОСОБА_5 на право розпорядження квартирою виконано ним. Чи ним виконано підпис на довіреності, а також підпис від імені виконуючого обов'язки начальника установи Якуніна А.В. при посвідченні довіреності встановити можливим не вдалося (а.с.177-179).

Після загибелі ОСОБА_5 позивачка забрала речі, які залишилися після його смерті та перевезла їх спочатку до гуртожитку, а потім до квартири матері.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон   і дійшов обґрунтованого висновку про   те, що ОСОБА_1   разом   з сином

прийняли  спадщину після  смерті  ОСОБА_5,  що     договори  купівлі-продажу та дарування є недійними, оскільки не відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись із рішенням, відповідачки в апеляційній скарзі посилалися на відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду за захистом порушено права. Ці доводи колегія суддів до уваги не приймає.

Згідно ст.80 ЦК України, якщо суд визнає поважною причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки ОСОБА_1 представляє інтереси і неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_11, то суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності та поновив цей строк.

Як вбачається з рішення, суд першої інстанції навів відповідні обґрунтування щодо підстав для поновлення ОСОБА_1 строку позовної давності для захисту порушеного права  і ці доводи колегія суддів вважає переконливими.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не прийняла спадщину і тому не має права на спадкування є безпідставними.

Згідно ст.529 ЦК України при спадкоємстві за законом Спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Статтею 548 ЦК України встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

За змістом ст.549 цього Кодексу спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з пояснень позивачки, про загибель ОСОБА_5 вона дізналася від слідчих органів у березні 2004 року і тому вважає, що саме з цього часу вона з сином отримали право на спадкування.

На підтвердження доводів про прийняття спадщини, позивачка послалася на те, що неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханням віддати майно ОСОБА_5, а потім перевезла речі, які залишилися у ОСОБА_2 до свого місця проживання.

Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які вказували, що допомагали ОСОБА_1 перевозити до гуртожитку та квартири речі, які залишилися після смерті ОСОБА_5(а.с.204-221).

Допитана по справі ОСОБА_2 також підтвердила, що навесні 2002 року ОСОБА_1 забирала з квартири - шафу, телевізор, пральну машину, холодильник, ковдри, посуд. Не заперечувала, що ОСОБА_1 виявляла бажання забрати речі чоловіка безпосередньо після його вбивства (а.с. 137-145,187-194).

Відповідачі цих обставин не спростували.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суду слід було обговорити питання про притягнення до участі у справі представників органів опіки та піклування не грунтуються на положеннях закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира за договором дарування була передана у власність ОСОБА_3

При розгляді даної справи питання щодо майна неповнолітнього ОСОБА_8 не вирішувалося і тому підстав для притягнення до участі у справі органів опіки та піклування немає.

ОСОБА_3, як законний представник, захищала інтереси свого сина.

Колегія суддів не може погодитися з тим, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки договір купівлі-продажу було укладено на товарній біржі і він не відповідав вимогам закону. Недійсність цієї угоди не породжує законних правових наслідків для ОСОБА_3, як власника.

Вимоги про визнання угоди дійсною не заявлялися.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування рішення.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачками апеляційному суду не надано.

Рішення суду відповідає положенням матеріального права та вимогам ст.ст. 10,60,212,213 ЦПК України і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 1 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.