ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"07" листопада 2006 р. | справа № 20-11/184 |
Суддя Дмитрієв В.Є. розглянув матеріали адміністративної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства “Побутрадіотехніка”
до Севастопольської міської державної адміністрації,
третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 495-р від 21.04.06 “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії за обстеженням технічного стану житлових будинків (приміщень).
за участю представників:
позивача: Золотухін Є.Л., довіреність № 180/6 від 20.06.06
відповідача: Кісса Є.Л., довіреність № 339/24/2-06 від 01.02.06
3 особи Михайлова О.Є., довіреність б/н від 25.08.06
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 495-р від 21.04.06 “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії за обстеженням технічного стану житлових будинків (приміщень)”, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно винесено розпорядження “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії за обстеженням технічного стану житлових будинків (приміщень)”.
Ухвалою від 17.07.2006 суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 01.08.06 суд закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 серпня 2006 року 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 10.08.06 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
В процесі судового розгляду позивач заявив клопотання про збільшення позовних вимог, просить визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 05.07.06 № 734-р “ Про дозвіл на проведення ремонту в квартирі № 53 по вул. Аксютина, буд. 16 з подальшим наданням громадянину Колесникову А.М.”, суд з задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог відмовив, у зв`язку з тим, що вказане доповнення є окремою позовною вимогою, що має самостійний предмет та самостійні підстави, проте в ст. 51 КАС України передбачене право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечує.
Відповідно до ст. ст. 27, 49 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:
08.02.96 між Відкритим акціонерним товариством “Побутрадіотехніка” та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської районної держаної адміністрації (правонаступником якої являється Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) було укладено договір оренди № 1601, відповідно до умов якого позивачу було передано в оренду квартиру № 53 в будинку № 16 по вул. Аксютина.
12.10.99 між Відкритим акціонерним товариством “Побутрадіотехніка” та Севастопольською міською державною адміністрацією було укладено новий договір № 484-99, відповідно до умов якого, приміщення, які розташовані по вул. Аксютина,16 передані позивачу строком до 12.10.04, про що свідчить акт прийому –передачі від 12.10.99.
Відповідно до п. 9.1 Договору № 484-99 від 12.10.99 договір діє п`ять років з 12.10.99. по 04.10.04.
Відповідно до протоколу розбіжностей до договору оренди № 484-99 від 12.10.99 строк дії договору змінено, встановлено новий строк –шість років з 12.10.04 по 04.10.10.
Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 213 від 28.04.04 позивачу було надано дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень приміщення по вул. Аксютина, квартира № 53 в будинку № 16 (далі - приміщення). Вищезазначені поліпшення позивачем були здійснені.
На момент розгляду справи позивач продовжує користуватися приміщенням, кожного місяця здійснює орендну плату відповідно до платіжних доручень № 579, № 590, № 525, № 478, № 67, № 124, № 168, які виставляються відповідачем.
Тобто фактично сторони виконують всі зобов`язання за договором оренди, позивач користується майном, відповідач отримує орендну плату, що свідчить про фактичне продовження договору.
Відповідно до п. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Доказів надіслання заяви про припинення або зміну умов договору представники сторін до матеріалів справи не надали.
Таким чином, суд, дійшов висновку, що договір оренди № 484-99 від 12.10.99 діє, строк закінчення його дії - 04.10.11.
Позивач посилається на те, що оскаржуване рішення адміністрації порушує права позивача на викуп орендованого майна, вважає, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та відмінює правовий акт індивідуальної дії, який виданий органом державної влади або органом місцевого самоуправління, якщо він не протиречить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права та інтереси.
Проте судом встановлено, що договір оренди продовжує свою дію до04.10.11.
Посилання на те, що оскаржуване рішення порушує права позивача на викуп орендованого суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 70, ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим кодексом. Позивач не надав суду належних доказів того, що йому відмовлено у приватизації спірного майна.
Так, на погляд суду, не вбачається того, що оскаржуваний акт - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 495-р від 21.04.06 “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії за обстеженням технічного стану житлових будинків (приміщень) –не порушує права позивача. Договір № 484-99 від 12.10.99 діє, позивач користується приміщенням, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 94, 128, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Копії постанови направити сторонам.
Суддя підпис В.Є. Дмитрієв
З оригіналом згідно
Суддя В.Є. Дмитрієв
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 13.11.06