УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6920/2012Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков В. Р.

"08" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіНовікова Р.В.

СуддівБерещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 174/2008 від 24 березня 2008 р. в розмірі 95 217, 90 грн., що еквівалентно 11 954, 99 дол. США та судові витрати.

У зустрічному позові ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 533 ЦК України, не врахував положення чинного законодавства щодо виконання грошових зобов'язань у гривні, в той час, як у кредитному договорі сумою кредиту визначена валюта США; не з'ясована судом і загальна можливість надання банком кредиту в іноземній валюті, зважаючи на відсутність, на думку апелянта, відповідного дозволу у банку, посилається на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Положеннями статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 року, Законом України «Про Національний банк України»; Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до положень п. 8.12 Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», зареєстрованої в і Міністерстві юстиції України 18 червня 2007р. за N 656/13923, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має банківську ліцензію за № 138, на здійснення банківських операцій з валютними цінностями (л.с.97).

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.

За таких обставин, доводи апелянта про порушення діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення ним банківських операцій в іноземній валюті при укладанні із позивачем договору кредиту, у тому числі при визначені грошової суми у доларах США, є необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що йому у порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не була надана інформація про кредит, колегія суддів теж вважає необґрунтованими і такими що спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до укладеного кредитного договору позивачем були отримані кошти, будь-яких претензій щодо неналежного виконання договірних зобов'язань з боку банку апелянт не заявляв, зі зустрічним позовом про визнання договору недійсним звернувся тільки у червні 2011 р.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання договору недійсним, оскільки під час підписання спірного договору позивач було ознайомлено з його умовами та наслідками, а надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки надання кредиту здійснювалося у відповідності з положеннями чинного законодавства, до того ж, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.

Інші вимоги апелянта щодо скасування судового рішення з підстав недійсності, на її думку, основного зобов'язання, зважаючи на наведене теж є безпідставними і такими, що не відповідають положенням цивільного законодавства та не спростовують висновків судового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і підстави для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.