Справа № 22-2593/2007р.                                    Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

                                                                                Суддя-доповідач : Боєва В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2007 року                                                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бєлки В.Ю.

Суддів:                                                Боєвої В.В., Осоцького І.І.

При секретарі: Череватій О.В. розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ЖБК №1 тресту "Запоріжбуд" та Запорізький метизний завод про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, Запорізького міського житлового управління виконкому Запорізької міської ради, треті особи: ЖБК №1 тресту "Запоріжбуд", Запорізький метизний завод, ОП "ЗМБТІ" про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, скасування реєстрації, визнання недійсним рішення про прийняття в ч.1ени ЖБК, встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на 3/4 частки квартири,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2004 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) до ДПІ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, треті особи ЖБК №1 тресту "Запоріжбуд" та Запорізький метизний завод про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після оголошення померлим батька неповнолітньої - ОСОБА_5.

Згодом позивач ОСОБА_1, яка досягла повноліття, уточнила позовні вимоги. В позові зазначала, що її батька - ОСОБА_5 - рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_2 року оголошено померлим. На праві власності йому належала квартира АДРЕСА_1, яку він отримав в порядку обміну в будинку ЖБК №1 тресту "Запоріжбуд" та Запорізького метизного заводу і яка є спадковим майном. Посилаючись на те, що єдиними спадкоємцями першої черги за законом є вона та ОСОБА_2, син спадкодавця, який не претендує на спадкове майно, проте відповідач ОСОБА_3, яка є сестрою її батька, незаконно зайняла спірну квартиру, заявила про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у зв'язку з чим вона позбавлена права отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за

законом після смерті її батька ОСОБА_5, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування.

У свою чергу, ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, що був уточнений в ході розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, Запорізького міського житлового управління виконкому Запорізької міської ради, треті особи: ЖБК №1 тресту "Запоріжбуд", Запорізький метизний завод, ОП "ЗМБТІ" про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, скасування реєстрації, визнання недійсним рішення про прийняття в ч.1ени ЖБК, встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на 3/4 частки квартири. В позові вказувала на те, що квартира АДРЕСА_1 була надана її брату ОСОБА_5, матері -ОСОБА_6, тітці - ОСОБА_7 на підставі обмінного ордеру. Квартира є кооперативною, пай за квартиру був повністю внесений її матір'ю ОСОБА_6 Однак рішенням загальних зборів ЖБК № 1 тресту "Запоріжбуд" та Метизного заводу її мати була виключена з ч.1енів ЖБК, а ОСОБА_5 прийнятий у ч. ЖБК, на підставі чого рішенням Орджонікідзевської районної ради народних депутатів від 28.06.1991 року було затверджено рішення загальних зборів ч.1енів ЖБК.

Вважає рішення Орджонікідзевської районної ради народних депутатів від 28.06.1991 року незаконним, оскільки пай був внесений повністю ч.1еном ЖБК ОСОБА_6, тому вона фактично стала власником не паю, а квартири, тому не мала права передавати пай ОСОБА_5, а мала оформити та нотаріально посвідчити угоду про відчуження спірної квартири у встановленому законом порядку.

Після смерті її матері у 1995 році відкрилась спадщина на спірну квартиру. Спадкоємцями були ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_5 Вона фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом з матір'ю та доглядала її. Незважаючи на це, право власності на квартиру на підставі розпорядження Орджонікідзевської районної ради від 18.02.1997 року було оформлено тільки за її братом ОСОБА_5 У зв'язку з вищевикладеним просила визнати недійсним рішення виконкому Орджонікідзевської районної ради від 28.06.1991 року, а також рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 40 від 31.05.1991 року; свідоцтво про право власності на квартиру, видане Запорізьким міськжилуправлінням виконкому Запорізької міської ради ОСОБА_5; розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації м. Запоріжжя від 18.02.1997 року № 176 про оформлення права власності на квартиру за ОСОБА_5, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію ОСОБА_1 як власниці квартири АДРЕСА_1.

Після смерті її брата ОСОБА_5 спадкоємцями за законом є дочка - ОСОБА_1, та син ОСОБА_2, який спадщину не прийняв. ОСОБА_3 вважає, що вона також має бути покликана до спадкування після смерті брата ОСОБА_5, оскільки перебувала на його утриманні, у зв'язку з чим просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року та факт прийняття нею спадщини після його смерті, та визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

Справа слухалась неодноразово.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічна позовна заява ОСОБА_3 залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 308 ЦК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до принципу змагальності сторін, визначеному статтею 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що спірна квартира не може бути власністю ОСОБА_5, оскільки пайові внески сплачувала мати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6

Проте, доводи позивача спростовуються письмовими доказами, а саме: випискою з протоколу загальних зборів ч.1енів ЖБК-1 треста „Запоріжстрой" та метизного заводу від 26.01.1983 р. (т.1 а.с. 204) - щодо виключення із ч.1енів кооперативу ОСОБА_8 та прийняття до ч.1енів кооперативу ОСОБА_5 (а.с. 204), обмінним ордером на ім.*я ОСОБА_5 НОМЕР_1 від 23.02.1983 р. (склад сім*ї - мати ОСОБА_6 та тітка ОСОБА_7 (т.1, а. с. 173).

З вищевказаних доказів видно, що пай та пайові накопичення за квартиру (у сумі 4590 руб. 59 коп.) були сплачені ще у 1980 році - попереднім ч.1еном кооперативу -ОСОБА_8, а в зв*язку з обміном квартири у 1983 році ця сума була повернена ОСОБА_8, а ОСОБА_5, як ч.1ен кооперативу, повинен був внести до ЖБК пай та пайові накопичення у такій же сумі.

Оскільки 21.02.1988 р. на загальних зборах ЖБК-1 треста „Запоріжстрой" та метизного заводу ОСОБА_5 за його заявою було виключено з ч.1енів ЖБК, а його матір - ОСОБА_6 було прийнято до ч.1енів цього кооперативу (виписка з протоколу № 14 - т. 1 а. с. 202; рішення виконкому Орджонікідзевської Ради народних депутатів від 12.05.1988 р.), то, звісно, і квитанція НОМЕР_2 від 14.05.1988 р. щодо внесення паю і пайових накопичень в сумі 4590 (т. 1, а. с. 206) була оформлена через 2 дні після прийняття цього рішення виконкому саме на нового ч.1ена ЖБК-1 - ОСОБА_6

Одним з основних доводів позивача ОСОБА_3 є посилання на те, що дана сума пайових внесків була сплачена з особистих коштів ОСОБА_6, тобто, ОСОБА_5 не мав права оформляти спірну квартиру на своє ім*я, а частина цієї квартири після смерті ОСОБА_6 у 1995 році входила в обсяг спадкового майна і фактично була прийнята ОСОБА_3 - як спадкоємцем 1-ї черги.

Проте, такі доводи ОСОБА_3 мають характер припущень, оскільки вона не надала суду достеменних доказів щодо походження цієї суми.

Виходячи з обставин справи, а саме, що ОСОБА_5 та його мати - ОСОБА_6 і тітка ОСОБА_7 проживали однією сім*єю, з урахуванням віку ОСОБА_6 і ОСОБА_7, саме ОСОБА_5 був єдиною особою працездатного віку і мав можливість здійснити пайові накопичення в необхідній сумі (4590 руб. 59 коп.), судова колегія вважає, що докази стосовно того, що пай і пайові накопичення в такій сумі були здійснені за рахунок особистих коштів ОСОБА_6 в справі відсутні.

Крім того, ще за життя ОСОБА_6 скористалась своїм право щодо розпорядження кооперативною квартирою і рішенням загальних зборів ч.1енів ЖБК-1 треста „Запоріжстрой" та метизного заводу від 31.05.1991 p., оскільки за особистою заявою її було виключено з ч.1енів ЖБК, а ОСОБА_5 було прийнято до ч.1енів цього кооперативу (рішення виконкому Орджонікідзевської Ради народних депутатів від 28.06.1991 року) (т.1. а. с. 237).

Доводи позовної заяви ОСОБА_3 стосовно прийняття нею спадщини після смерті матері, спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що після смерті ОСОБА_6 (з 1995 року) і до 17.02.2004 року - дня подачі позовної заяви ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3 не вчинила ніяких дій, які б свідчили про прийняття нею спадкового майна.

В ході розгляду справи встановлено, що у цей час ОСОБА_3, яка є громадянкою Російської Федерації, постійно проживала АДРЕСА_2, де і оформлено її пенсійну справу (т. 1, а. с. 27 ; т.1 , а. с. 195), а перебуваючи в Україні, ОСОБА_3 проживала разом зі своїм чоловіком -ОСОБА_9 за АДРЕСА_3 (т.1, а. с. 27). Тобто, вона не мала змоги проживати однією родиною з братом в спірній квартирі та знаходитись на його утриманні, оскільки з 1954 року перебувала в шлюбних відносинах з ОСОБА_9 і є його спадкоємцем, оскільки він помер 02.02. 2006 року в м. Нова Каховка Херсонської області (т. 1,а. с 175, 177).

Слід зазначити, що ОСОБА_3 своєчасно не звернулась до суду з позовом до свого

брата - ОСОБА_5 про визнання права власності на частку квартири в порядку

спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6 та понад всі передбачені

законом                   строки                                                                               не    оскаржила    в    установленому    порядку розпорядження

Орджонікідзевської районної адміністрації № 176 від 18.02.1997 року - про оформлення права приватної власності на цю квартиру на ім*я ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 236) та свідоцтва НОМЕР_3 від 18.02.1997 року - на право власності на спірну квартиру, виданого на ім*я ОСОБА_5 (т.1, а. с. 10).

Таким чином, судом вірно встановлено, що спірна квартира заАДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5, підстав для скасування відповідних правовстановлюючих документів не має, а єдиними спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Оскільки спадкоємець першої черги ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини (т. 1, а. с.218), висновок суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи   апеляційної   скарги   щодо   незастосування   судом закону,   який   підлягав

застосуванню, також носять характер припущення,  оскільки  в апеляційній     скарзі не

зазначено, яка саме норма матеріального права повинна була застосована судом при вирішенні спору.

Інші доводи апеляційної скарги побудовані на трактуванні обставин справи і є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а в апеляційній скарзі взагалі відсутні передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України