Справа № 22-2513/2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Дуда Т.М.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Боєвої В.В., Осоцького І.І.
при секретарі: Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Ромашка", третя особа - ОСОБА_2 про стягнення цільового внеску в зв'язку з виключенням із ч.1енів товариства,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2000 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів СГТ "Ромашка" від 20.03.1999 року "Про виключення з ч.1енів товариства ОСОБА_1, відібранні у неї ділянки № 157/156 і про виділення спірної ділянки ОСОБА_2", просила суд про відновлення її ч.1еном СГ "Ромашка" і повернення їй колишньої земельної ділянки № 157/156.
У процесі розгляду даної справи позивачем було змінено позовні вимоги. В уточненій позовній заяві вказувала, що з 04.05.1992 року вона була ч.1еном СГТ "Ромашка". Рішенням загальних зборів СГТ "Ромашка" від 20.03.1999 року вона була виключена з ч.1енів товариства. У період ч.1енства в СГТ "Ромашка" з 1992 року по 1997 рік нею було виплачено цільові внески на суму 3336000 крб. У зв'язку з тим, що з моменту виключення зі СГТ "Ромашка" пройшов тривалий час, на сьогодні в неї, інваліда 2-ї групи, відпала необхідність і потреба у земельній ділянці, що знаходиться у користуванні іншого ч.1ена товариства, позивач просила стягнути з відповідача виплачену нею суму цільових внесків у розмірі 3336000 крб., як це передбачено ст. 22 Статуту СГТ "Ромашка".
Враховуючи наведене позивач просила суд стягнути з відповідача суму внесених нею цільових внесків, що за станом на момент подання уточнених позовних вимог складає 2697 грн. 93 коп., а також стягнути суму сплаченого державного мита в розмірі 51 грн., та витрати пов'язані з виготовленням аудиторського висновку в сумі 200 грн.
Справа слухалась неодноразово.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення нормам процесуального та матеріального права, на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати дане судове рішення та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3), 4) частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, суд першої інстанції, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовом, проте, з таким висновком суду неможливо погодитись, оскільки суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 71, 76 ЦГ України (в ред. 1963 року) допустив неправильне застосування вищевказаних норм права.
Статтею 71 ЦК України (в ред.. 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки, а за статтею 76 цього Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа узнала або повинна була узнати про порушення свого права.
З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 рішенням загальних зборів СОТ „Ромашка" від 20.03.1999 року була виключена з ч.1енів товариства з передачею земельної ділянки іншій особі, на загальних зборах була відсутня, тому узнала про порушене право в квітні 1999 року.
Протягом одного року ОСОБА_1 (а саме, 24.03.2000 року - а. с. 2) звернулась до суду з позовом до про визнання недійсним рішення загальних зборів СГТ (СОТ) "Ромашка" від 20.03.1999 року "Про виключення з ч.1енів товариства ОСОБА_1, відібранні у неї ділянки № 157/156 і про виділення спірної ділянки ОСОБА_2", просила суд про відновлення її ч.1еном СГТ (СОТ) "Ромашка" і повернення їй колишньої земельної ділянки № 157/156.
Оскільки ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги в ході розгляду справи - 17.12.2004 року (а. с. 145-146), а не шляхом подачі нового позову, то суд першої інстанції невірно зазначив в судовому рішенні, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що позивач, звернувшись спочатку з позовом до СГТ (СОТ) „Ромашка", пропустила строк позовної давності в зв*язку з тим, що у 2003 році СГТ „Ромашка" було реорганізоване у СТ „Ромашка", тобто, мала місце заміна сторін, а позов до СТ „Ромашка" подано понад встановлений трирічний строк.
Виходячи з того, що СГТ „Ромашка", а згодом - СТ „Ромашка", яке є правонаступником СГТ „Ромашка", не виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 - вибулим ч.1еном товариства - передбачені п. 22 пункту 22 „Устава колективного садово-огороднического товарищества „Ромашка", суд першої інстанції повинен був застосувати положення ст. 77 ЦК України (в ред. 1963 року) або ст. 262 ЦК України (в ред.2003 року), якими передбачено, що заміна сторін у зобов*язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, та ухвалити судове рішення у відповідності до загальних положень цивільного кодексу щодо виконання зобов'язань.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, яке призвело до невідповідності висновків суду обставинам: справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Судова колегія вважає: за необхідне при ухваленні нового рішення виходити з положень пункту 22 „Устава колективного садово-огороднического товарищества „Ромашка", затвердженого на засіданні профкому Моторного заводу 03.03.1992 року, протокол № 53 і зареєстрованого рішенням виконкому Мелітопольської районної ради № 151 від 01.04.1992 року (а. с. 61-77), а не положень п. 3.5 Статуту садівничого товариства „Ромашка" -затвердженого загальними зборами ч.1енів садівничого товариства 15.03.2003 року, протокол № 1 і перереєстрованого розпорядженням Голови Мелітопольської районної Державної адміністрації 18.02.2004 року (а. с. 167), в якому визначено, що особам, які виключені із Товариства, не повертаються цільові внески, внесені в касу Товариства для будівництва приміщень та споруд загального користування, виконання робіт по водопостачанню, електрифікації, будівництву доріг та огородженню", оскільки за п. 1.1. цього Статуту (а. с. 166), садівниче товариство (СТ) „Ромашка" є правонаступником колективного садівничо-городничого товариства (СГТ) „Ромашка", зареєстрованого рішенням виконкому Мелітопольської районної ради № 151 від 01.04.1992 року.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 була ч.1еном СГТ „Ромашка", зареєстрованого рішенням виконкому Мелітопольської районної ради № 151 від 01.04.1992 року і саме рішенням зборів цього Товариства 20.03.1999 року була виключена з ч.1енів Товариства, СГТ „Ромашка" повинно було у березні 1999 року розрахуватись з нею відповідно до п. 22 „Устава колективного садово-огороднического товарищества „Ромашка".
Виходячи з того, що СГТ „Ромашка" фактично є боржником позивача, СТ „Ромашка", яке є правонаступником СГТ „Ромашка", має відповідати за ці зобов'язання та борги.
Пунктом 22 „Устава колективного садово-огороднического товарищества (СГТ) „Ромашка" (а. с. 69) передбачено:
«Лицу, выбывшему (исключенному) из ч.1енов садоводческого товарищества, возвращаются целевые взносы, внесенные в кассу садоводческого товарищества на возведение хозяйственных строений и сооружений общего пользования, на водоснабжение, электрификацию, строительство дорог, мостов, ограждений территории коллективного сада, проведение мероприятий по освоению земельного участка (планировка территории), мелиоративные работы, завоз плодородного грунта и др., а также возмещаются в соответствии с актом оценки стоимость летнего садового домика и других строений, насаждений и посевов, находящихся на выделенном ему земельном участке, другие затраты по освоению участка».
Проте, слід зазначити, що розмір відшкодування повинен бути меншим, аніж зазначено в аудиторській довідці (а. с. 135-136 ), оскільки в п. 22 „Устава колективного садово-огороднического товарищества (СГТ) „Ромашка" (а. с. 69) зазначено:
«Не возвращаются указанному лицу вступительный и ч.1енский взносы, взносы, внесенные на содержание рабочих и служащих товарищества, на культурные мероприятия, а также взносы на ремонт общественных хозяйственных строений и сооружений, и платежи за пользование водой, электроэнергией и автотранспортом».
З урахуванням розміру платежів та їх призначення, які вбачаються з копії відомості про внесення платежів позивачем до каси товариства (а. с. 141), можливо визначити, які саме внески підлягають відшкодуванню. На думку колегії суддів, позивачеві слід повернути цільові внески (а. с. 7-10; 141), які були сплачені нею з 1992 року, при цьому, за змістом листа Верховного суду України від 03.04.97 р. (№ 62-97р), сума, яка належить поверненню позивачеві, повинна бути проіндексована, оскільки сума складається із внесків, здійснених у різні періоди - з застосуванням індексів інфляції (а.с.137 - 139).
Так, матеріалів справи (копій ч.1енської книжки та копії відомості (а. с. 7-10; 141), видно, що ОСОБА_1 у різні періоди оплатила цільові внески у такому розмірі:
1) у квітні 1992 р. в розмірі 1500 крб.;
2) у липні 1992 р. - 3000 крб.;
3)у серпні 1993 р. - 3500 крб. + 15000 крб. + 5000 крб. + 20000 крб. = 43500 крб.;
4) у жовтні 1993 p. - 80000 крб.;
5) у листопаді 1993 р.- 240000 крб.;
6) у березні 1994 р.- 1000000 крб.;
7) у липні 1994 р. - 500000 крб.;
8) у жовтні 1994 р. - 550000 крб.;
9) у травні 1995 р. - 500000 крб.
Розрахунок суми, яку за п. 22 Уставу належало видати вибулому ч.1ену Товариства - при виключенні ОСОБА_1 з СГТ „Ромашка" 20 березня 1999 року, виходячи зі змісту вищевказаного листа Верховного суду України, слід здійснити по періодах - з відповідного місяця оплати внесків по березень 1999 року включно.
Індекси інфляції за наступні періоди складають:
1) з квітня 1992 р. по березень 1999 року включно:
(107,6 % х 114, 4 % х 126, 5% х 122, 1% х 108,3 % х 110, 6% х 112, 4% х 122, 0% х 135, 1%) х 10256,0% х 501,0% х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0 %) =
72475,27 %;
2) з липня 1992 р. по березень 1999 року включно:
(122, 1% х 108,3 % х 110, 6% х 112, 4% х 122, 0% х 135, 1%) х 10256,0% х 501,0% х 281,7 %х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0 %) = 50334,65 %;
3) з серпня 1993 р. по березень 1999 року включно:
(121,7 % х 180,3 % х 166,1 % х 145,3 % х 190,8 % ) х 501,0% х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0 %) = 2315,09 %
4) з жовтня 1993 р. по березень 1999 року включно:
(166,1 % х 145,3 % х 190,8 % ) х 501,0% х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0 %) = 1072,88 %;
5) з листопада 1993 р. по березень 1999 року включно:
(145,3 % х 190,8 % ) х 501,0% х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0%)= 1063,86%;
6) з березня 1994 р. по березень 1999 року включно:
(105,7% х 106,0% х 105,2 % х 103,9% х 102,1% х 102,6% х 107,3% х 122,6% х 172,3 % х 128,4%) х 281,7% х 139,7 %х 110,1 %х 102% х (101,5% х 101,0 % х 101,0 %)= 1054,18 %;
7) з липня 1994 р. по березень 1999 року включно:
(102,1% х 102,6% х 107,3% х 122,6% х 172,3 % х 128,4%) х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 %х 101,0%) = 1004%;
8) з жовтня 1994 р. по березень 1999 року включно:
(122,6% х 172,3 % х 128,4%) х 281,7 % х 139,7 % х 110,1 % х 102 % х (101,5% х 101,0 % х 101,0%)= 948%
9) з травня 1995 року по березень 1999 року включно:
(104,6 % х 104,8 % х 105,2% х 104,6 % х 114,2% х 109,1% х 106,2% х 104,6 %) х 139,7 % х 110,1 %х102%х (101,5% х 101,0 %х 101,0%)= 271,18%.
Загальна сума цільових внесків з урахуванням індексів інфляції за дані періоди часу складає:
(1500 крб. х 72475,27 %) : 100% + (3000 крб. х 50334,65 %): 100% + (43500 крб. х 2315,09 %): 100% + (80000 крб. х 1072,88 %) : 100% + (240000 крб. х 1063,86 %) : 100% + (1000000 крб. х 1054,18%) : 100% + (500000 крб. х 1004 %) : 100% + (550000 крб. х 948%): 100%+ (500000 крб. х 271,18%): 100% =29 145 160 крб.
Оскільки відповідно до п.3 Указу Президента України № 762/96 від 25.08.1996 р. „Про грошову реформу" українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, то загальна сума цільових внесків, яка підлягає стягненню з відповідача у гривнях складає 291 грн. 45 коп.
Також підлягають стягненню на користь позивача оплачені нею судові витрати у вигляді державного мита в сумі 51 грн.
Враховуючи, що садівниче товариство (СТ) „Ромашка" є правонаступником колективного садівничо-городничого товариства (СГТ) „Ромашка", в судовому рішенні зазначити, що стягнення на користь ОСОБА_1 здійснюється з садівничого товариства „Ромашка"
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314,317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з садівничого товариства „Ромашка" (юридична адреса: 72380, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, вул. Продольна, № 1) на користь ОСОБА_1 сплачені нею цільові внески у сумі 291 грн. 45 коп.
Стягнути з садівничого товариства „Ромашка" (юридична адреса: 72380, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, вул. Продольна, № 1) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 51 грн.
В іншій частині в позові ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України