Справа №22-776 Головуючий у 1 інст.Юзьвяк Б.Г.
Доповідач - Собіна І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючого судді Собіни І.М. Суддів Ковалевича СП., Пашкевича О.О. При секретарі судових засідань Сеньків Т.Б. З участю ОСОБА_1 та представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановила:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:
14142гривні 75коп. витрат на ремонт автомобіля, 1553гривні 86коп. витрат на ремонт причіпа, 2500гривень морального відшкодування, 900гривень витрат на оплату автотоварознавчого дослідження,
483гривні 76 коп. витрат по оплаті судового збору, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 19610гривень 37коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення суду, через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що висновок спеціаліста не є належним доказом у справі, бо в його основу покладено вихідні дані, які були одержані з порушенням встановленого законом порядку, без врахування пояснень ОСОБА_2 та пасажирів, які перебували у автомобілі.
Висновок спеціаліста, не є доказом відповідно до положень ст. 57 ЦПК.
Висновки автотехнічної та трасологічної експертиз суперечать матеріалам справи і виконані з порушенням норм КПК.
Відносно ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, яку він оскаржив в частині мотивів відмови у порушенні кримінальної справи.
Постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності до цього часу не винесена отже, не можна зробити висновок, що саме діями ОСОБА_2 спричинено дорожньо-транспортну пригоду і він є винним у цій пригоді.
Суд не обговорив питання про передачу відповідачу пошкоджених і замінених деталей автомобіля ОСОБА_1
Окрім того, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений судом про час і місце слухання справи.
Просив оскаржуване рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заперечуючи проти апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи та заперечення сторін та їхніх представників, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги прийшла до висновку про її відхилення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 25 вересня 2005 року керуючи авомобілем Мерседес Бенц Е 220 державний номер НОМЕР_1 у нетверезому стані, рухаючись зі сторони м. Кременець в напрямку м. Дубно в с Стара
Миколіївка Дубенського району не вибравши безпечної швидкості руху та безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем Мерседес Бенц Віто державний номер НОМЕР_2 який транспортував причіп під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль перекинувся та разом з причіпом зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_2 у заподіянні матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 внаслідок порушення ним п.п. 2.9, 12.3 Правил дорожнього руху доведена показаннями свідків, письмовими доказами та висновками спеціалістів, які відповідно до ч.2 ст.53 ЦПК залучалися Тернопільським відділенням КНДІСЕ, як експерти.
Відповідач ухилявся від явки до суду, будь-яких зауважень щодо схеми ДТП та первинних вихідних даних не висловлював. Конкретних заперечень щодо суті висновків спеціалістів не навів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.
Відповідно до висновку спеціаліста № 1052 від 7 серпня 2007 року Тернопільського відділення КНДІСЕ з технічної точки зору, причиною ДТП явилось недотримання дистанції руху автомобіля Мерседес Бенц Е 220 (а.с.62,63).
Відповідно до схеми протоколу огляду місця дорожньо-транспортої події, яку підприсали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зіткнення автомобілів відбулося не на смузі зустрічного руху, а на смузі по якій рухилися обидва транспортні засоби, що спростовує доводи відповідача про причину аварії як порушення ОСОБА_1 правл обгону (ах. 9-11).
Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП вбачається і з постанови про закриття кримінальної справи від 13 грудня 2006 року (а.с.103), яка є чинною.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно визначив розмір матеріальної шкоди, оскільки частина пошкоджених деталей підлягає ремонту, а не заміні не спростовує висновку спеціаліста № 1447 від 31 жовтня 2005 року. Даних про те, що автомобіль відновленню не підлягає, а тому мав бути переданий заподіювачу шкоди після відшкодування збитків потерпілому, у справі немає.
До того ж у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що пошкоджений автомобіль до цього часу не відремонтований.
Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Оскільки, представник відповідача був належним чином повідомлений судом про час і місце слухання справи і брав участь у судовому засіданні 19 квітня 2007 року, підстав говорити, що сам відповідач ОСОБА_2 не був повідомлений судом у апелянта немає.
Враховуючи наведене колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити рішення місцевого суду і ухвалу апеляційної інстанції безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.