УХВАЛА
іменем україни
31 липня 2008 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Луспеник Д.Д.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 5 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2008 року у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в:
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 5 вересня 2007 року позови ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9810 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 400 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 300 грн. у рахунок судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 22 травня
2008 року рішення суду першої інстанції змінено та доповнено зобов'язанням ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 2000 грн., отриманих від продажу автомобіля, який не підлягав використанню за призначенням, але після відшкодування останнім заподіяних збитків. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, або закрити провадження у справі чи залишити позов без розгялду.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій й доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень, крім того, посилання автора касаційної скарги на спільну вину обох водіїв до уваги касаційним судом не береться, оскільки ст. 61 ЦПК України передбачено перелік підстав, які звільняють від доказування. Ч. 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Так, постановою Лисичанського районного суду Луганської області від 20 серпня 2003 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП, постанова є чинною.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
У відкритті касаційного провадження у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду
м. Луганська від 5 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2008 року - відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.