ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

08.11.06                                                                                           Справа  № 12/193

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ПП «Чернівецька дистриб»юторська контора»

на рішення  господарського суду Чернівецької області від 06.09.2006р.

у справі         № 12/193

за позовом      ПП «Олів Лайн», м.Київ

до                     ПП «Чернівецька дистриб»юторська контора», м.Чернівці

про стягнення 39869,84 грн.,

з участю представників :

від скаржника –не з»явився

від відповідача –Марченко Т.С.

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.           

Скаржник належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважних представників в судове засідання не скерував, в зв”язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по наявним у справі матеріалам.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.09.2006р. у справі № 12/193 (суддя Бутирський А.А.) задоволено частково позов ПП «Олів Лайн», м.Київ до ПП «Чернівецька дистриб»юторська контора», м.Чернівці та стягнуто з останнього на користь позивача 24869,85 грн. боргу та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –ПП «Чернівецька дистриб»юторська контора»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що в основу постановленого рішення судом першої інстанції покладено положення договору № 1/59, який був підписаний між сторонами 01.02.2006р. Однак, як зазначає скаржник, вказаний договір був підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей, згідно якого п.9.1 договору було викладено в новій редакції, відповідно до якої у випадку розірвання договору продавець (позивач по справі) зобов»язувався прийняти на повернення від покупця весь залишок нереалізованого товару. Листом від 23.08.2006р., який відповідач направив позивачу, останньому було повідомлено, що у зв»язку із розбіжностями сторін щодо подальшої співпраці, договір розривається. При цьому позивачу було запропоновано забрати залишок нереалізованого товару.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представленим поясненням –ПП «Олів Лайн»доводи скаржника заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

          01.02.2006р. між сторонами по справі укладено договір № 1/59, згідно якого позивач зобов»язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а останній взяв на себе обов»язок прийняти товар і оплатити його. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 31 календарного дня з моменту отримання товару.

          Як встановлено судом, у період з 02.02.2006р. по 29.05.2006р. відповідач отримав від позивача товар, який оплатив не в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу, який на момент порушення провадження у справ становив 39869,84 грн.

          Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 15000 грн., а тому у цій частині суд першої інстанції підставно припинив провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526,599 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В контексті викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за передану йому продукцію обгрунтована та підставно судом першої інстанції задоволена.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 06.09.2006р. у справі № 12/193 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий       суддя                                                              Михалюк О.В.

суддя                                                                                            Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                            Мельник Г.І.