Справа №2-1766
2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2007 року
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючої судді Мірошниченко М.А.,
при секретарі Бікшиєвої О.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до Відповідачки, в якому просила відшкодувати заподіяну моральну шкоду, посилаючись на наступні обставини:
22 грудня 2006 р. Позивачка звернулася за наданням медичної стоматологічної допомоги до стоматологічного кабінету, що належить Відповідачці, яка прийняла Позивачку для лікування. Позивачці було проведене лікування шляхом видалення трьох одиниць зубів. Проведене лікування виявилося неякісним, викликало значні ускладнення, які Відповідачка намагалася усунути самостійно, після чого направила її на лікування в стоматологічну поліклініку, де були проведені операції з розкриттям ясен, установкою скоб, накладенням шву.
Позивачка зазначила, що СПД ОСОБА_4 не має виданої у встановленому порядку ліцензії на проведення хірургічних маніпуляцій, ускладнення, які виникли в результаті проведеного Відповідачкою неякісного лікування призвели до заподіяння шкоди здоров'ю, що супроводжувалося значними моральними стражданнями. Моральна шкода пов'язана із заподіянням болю і фізичних страждань, значними витратами часу і коштів, порушенням нормального життєвого укладу і необхідністю витрачати додаткові зусилля для організації життя. Заподіяну моральну шкоду Позивачка оцінила в 20 000 грн., просила стягнути цю суму з Відповідачки на її користь.
В судовому засіданні Позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, уточнила, що лікування в стоматологічному кабінеті, який належить Відповідачці, вона проходила 23 грудня 2007 р. Позивачка пояснила, що вона звернулася до Відповідачки з метою лікування та протезування зубів в зв'язку з тим, що ціни на лікування; які запропонувала Відповідачка, її влаштовували. Стоматологічна допомога носила запланований характер, за невідкладною допомогою Позивачка не зверталася. Про можливі види лікування Відповідачка повідомила Позивачці, що вона виконує всі види стоматологічної допомоги, включаючи хірургію, терапію, протезування, крім проведення рентгену, який необхідно проходити в поліклініці. Позивачка пояснила, що 23 грудня 2007 р. її оглянула Відповідачка, після чого направила її на рентген в міську поліклініку. Після проведення рентгену Позивачка повернулася в кабінет СПД ОСОБА_4, де під контролем Відповідачки безпосереднє видалення зубів здійснив невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_5, який був у медичному халаті, із чого Позивачка зробила висновок про те, що він теж лікар. Відповідачка повідомила Позивачку про необхідність явки для огляду 26 грудня 2006 p., що вона виконала. У цей день 26 грудня 2006 р. в кабінеті ОСОБА_4 чоловік на ім'я ОСОБА_5 здійснив чистку лунок, у цей же день у Позивачки була підвищена температура, Відповідачка призначила їй медикаментозне лікування. Всі рекомендації Відповідачки Позивачка виконувала, проте 28 грудня 2006 р. особисто ОСОБА_4 зробила чергову чистку лунок. 30 грудня Позивачка знову з'явилася в кабінет Відповідачки, де їй знову зробили чистку лунок. Але у цей день ОСОБА_4 вже зателефонувала до Міської стоматологічної поліклініки № 1, після чого направила Позивачку до цієї поліклініки для подальшого лікування. Жодних документів про проведене лікування від Відповідачки Позивачка не отримувала, тільки розписувалася в журналі. За видалення зубів Позивачка сплатила Відповідачці суму 90 гривень. Від подальшого протезування в кабінеті ОСОБА_4 Позивачка відмовилася через неякісне лікування.
Відповідачка - ОСОБА_4, проти позову заперечила, пояснивши в судовому засіданні, що вона не заподіювала шкоди Позивачці, а надала їй медичну допомогу. Зокрема, 23 грудня 2006 року ОСОБА_3 прийшла до Відповідачки на прийом до стоматологічного кабінету, розташованого за адресою: м. Макіївка, пл. Грибініченко, 6.2. Відповідачка зробила огляд ОСОБА_3 і знайшла, що в неї потрібно було видалити корені 5,6,7 зубів. Відповідачка пояснила ОСОБА_3, що в цьому кабінеті вона не видаляє зуби, і тому ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися в Міську лікарню № 1 м. Макіївки. Однак, ОСОБА_3 наполягала на тому, що Відповідачка лікар і не має права відмовляти їй як пацієнту, повинна надати їй першу допомогу. ОСОБА_3 була ознайомлена з можливими ускладненнями, розписалася в журналі про ознайомлення, і переконливо настояла на видаленні цих коренів. Відповідачка видалила ОСОБА_3 корені 5,6,7 зубів, потім дала рекомендації після видалення: накладення холоду, не можна було вживати спиртні напої, курити, далі Відповідачкою був призначений наступний огляд, через один день. Видалення складним не було. 28.12.2006 року ОСОБА_3 з'явилася на огляд до Відповідачки. У лунках видалених зубів знаходилися згустки крові, як і належить після видалення зубів. У зв'язку з цим, наступний огляд Відповідачкою був
2
призначений на 30.12.2006 року. 30.12.2006 року при огляді ОСОБА_3 Відповідачка знайшла розпад згустків крові в лунках, залишки їжі, нею була проведена терапія, промивання лунок і тампонування їх. Потім ОСОБА_3 була направлена Відповідачкою до Центрально-Міської стоматологічної поліклініки № 1 м. Макіївки, для рентгенівського знімка, що був виданий ОСОБА_3 на руки, а також була дана консультація лікаря-хірурга стоматолога. У Центрально-Міській стоматологічній поліклініці № 1 м. Макіївки ОСОБА_3 лікарем ОСОБА_6 проведено лікування під анестезією - зроблений кюретаж лунок 25,26,27 зубів, альвеотомія міжзубних перегородок, на слизову накладені шви із шовку, у лунках 25,26,27 залишена йодоформна турунда, призначено протизапальне лікування, при цьому був встановлений діагноз -альвеоліт, тобто ОСОБА_6 підтвердив діагноз Відповідачки. Повторна явка була призначена ОСОБА_6 на 03.01.2007 p., однак ОСОБА_3 не з'явилася на прийом ні до Відповідачки, ні до ОСОБА_6 Також Відповідачка пояснила, що альвеоліт - це суха лунка, що виникає після видалення зуба протягом першого тижня, незалежно від лікаря. Відповідачка зазначила, що в неї вища медична освіта, 10 років медичної практики в якості лікаря-стоматолога. За основним місцем роботи вона працює терапевтом-стоматологом з 1997 р.
Крім того, відповідачка пояснила, що вона має видану у встановленому порядку ліцензію на здійснення медичної практики - терапевтичної стоматології. Маніпуляції, які відповідачка виконала ОСОБА_3 з видалення зубів належать до хірургічних, але Відповідачка вважає, що як лікар-стоматолог вона мала право здійснювати операцію з видалення зубів, а за виданою ліцензією лікаря стоматолога-терапевта такого права не мала. Хірургічну операцію ОСОБА_3 Відповідачка виконала за вимогою Позивачки в зв'язку з гострим болем в якості надання термінової допомоги.
Ухвалою суду від 18 травня 2007 р. від прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки витребувані матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 відносно СПД ОСОБА_4, які були оглянуті у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду , що він працює хірургом стоматологом в Міській стоматологічній поліклініці № 1. 30 грудня 2006 р. ОСОБА_3 звернулася за медичною допомогою в зв'язку з видаленням зубів в приватному кабінеті ОСОБА_4 Перед зверненням ОСОБА_3 у той же день 30 грудня 2006 р. свідку ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_4, яка просила оглянути та проконсультувати ОСОБА_3 Внаслідок огляду було встановлено, що стан ОСОБА_3 не є тяжким. Свідок ОСОБА_6 підтвердив відомості, викладені в амбулаторній карті стоматологічного хворого Міської стоматологічної поліклініки № 1 ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_6 пояснив також, що з ОСОБА_4 він знаходиться у дружніх стосунках в зв'язку з сумісною працею у Міській стоматологічної поліклініці № 1, де ОСОБА_4 працює стоматологом-терапевтом. Альвеоліт, що виник у ОСОБА_3 після видалення зубів є ускладненням, яке часто виникає після таких хірургічних операцій. Свідок також пояснив, що захворювань у ротовій порожнині, які загрожують життю хворого, немає взагалі. Про стан здоров'я ОСОБА_3 до видалення зубів свідок пояснити можливості немає, оскільки не оглядав її у цей час.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що декілька разів бачила ОСОБА_3 в кабінеті ОСОБА_4 наприкінці грудня 2006 р. ОСОБА_3 просила ОСОБА_4 видалити їй зуб, який болів. ОСОБА_4 повідомила про те, що не має право видаляти зуб, але ОСОБА_3 наполягала.
Свідок ОСОБА_7 пояснила також, що у грудні 2006 р. вона в кабінеті ОСОБА_4 не працювала, а спостерігала за роботою без оплати з метою подальшого працевлаштування. Працювала ОСОБА_7 в кабінеті ОСОБА_4 тільки у лютому 2007 р. декілька днів, також без оплати. Гроші від ОСОБА_3 за видалення зубів приймала безпосередньо ОСОБА_7 і ОСОБА_4 під розписку попередила ОСОБА_3 про можливі ускладнення та неприпустимість вживання гарячої їжі, полоскання роту, куріння.
Заслухавши пояснення сторін, допитаних у судовому засіданні свідків, проаналізувавши доводи та заперечення сторін та надані сторонами докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Дії Відповідачки щодо здійснення хірургічних стоматологічних маніпуляцій суд вважає неправомірними, такими, що суперечать вимогам закону, оскільки згідно ч. 3 ст. З Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Відповідно до п. 26) ст. 9 цього Закону медична практика відноситься до видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" у ч. 2 передбачає: заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Згідно ст. 17 зазначеного Закону провадження господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії.
З пояснень сторін та амбулаторної карти ОСОБА_3 встановлено, що Відповідачка надала медичну допомогу Позивачці у вигляді хірургічної маніпуляції з видалення 25, 26, 27 зубів. Відповідно до наданого суду витягу з амбулаторної карти стоматологічного хворого Міської стоматологічної поліклініки № 1 ОСОБА_3 30 грудня 2007 р. звернулася в поліклініку після видалення зубів у приватному кабінеті з діагнозом альвеоліт лунок 25, 26, 27 зубів.
Таким чином, по справі встановлено, що позивачка зазнала ушкодження здоров'я у вигляді визначеного діагнозом лікаря захворювання - альвеоліта лунок. Таке захворювання та необхідність його лікування об'єктивно супроводжується певною моральною шкодою для хворого, який відчуває біль, фізичні незручності, вимушений витрачати час на подальше лікування.
Згідно поясненням самої Відповідачки, поясненням допитаного в якості свідка лікаря-стоматолога Бєх О.С,
3
наданого Відповідачкою Посібника з щелепно-лицевої хірургії випливає, що захворювання - альвеоліт лунок, є ускладненням операції з видалення зубів. Тобто, альвеоліт лунок безпосередньо пов'язаний з лікуванням у вигляді видалення зубів, а між діями Відповідачки з видалення зубів та виникненням у Позивачки захворювання - альвеоліта лунок 25, 26, 27 зубів, є безпосередній причинний зв'язок, оскільки обов'язковою передумовою виникнення такого захворювання є саме видалення зубів.
Відповідачка здійснювала хірургічні маніпуляції за відсутністю права на їх проведення, підтвердженого відповідною ліцензією. Вина Відповідачки, тобто психічне ставлення до своїх дій в юридичному розумінні обумовлена тим, що Відповідачка достовірно усвідомлювала відсутність в неї права на здійснення хірургічних маніпуляцій. Проте, Відповідачка, в порушення встановленого законом порядку, здійснила таке хірургічне лікування на платній основі, отже здійснила дії, які потягли виникнення у Позивачки іншого захворювання. За таких обставин суд вважає дії Відповідачки винними.
Наявність винних протиправних дій Відповідачки, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з виникненням у Позивачки певного захворювання, чим обумовлено спричинення моральної шкоди, становлять склад деліктного зобов'язання, передбаченого ст. 1167 ЦК України, згідно якій моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" у разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Посилання Відповідачки про надання нею невідкладної допомоги за вимогою пацієнта судом не приймаються до уваги, оскільки того ж дня лікар ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 до рентгенкабінету Міської стоматологічної поліклініки № 1, що підтверджується відповідним журналом обліку пацієнтів.
Таким чином, не маючи права на здійснення хірургічних маніпуляцій без ліцензії, лікар ОСОБА_4 могла та зобов'язана була направити ОСОБА_3 до іншого медичного закладу, який має відповідну ліцензію. Крім того, за проведене лікування, яке Відповідачка називає терміновим, вона отримала плату, тобто здійснювала таке лікування не в якості надання невідкладної медичної допомоги, а в якості здійснення власної господарської діяльності. Надання стоматологічної допомоги Позивачці 23 лютого 2006 р. зазначено в журналі обліку пацієнтів СПД ОСОБА_4 де Позивачка розписалася про відсутність в неї інфекційних захворювань.
Отже відповідачка мала можливість отримати від Позивачки також письмове підтвердження того, що видалення зубів в кабінеті СПД ОСОБА_4 здійснюється за вимогою пацієнта. Проте, відомостей про терміновий характер стоматологічної допомоги в цьому журналі не відображено. Крім того, згідно дослідженому в судовому засіданні журналу обліку відвідувачів рентгенкабінету Міської стоматологічної поліклініки № 1,23 грудня 2006 р. рентгенкабінет відвідала ОСОБА_3 за направленням лікаря ОСОБА_4 Цей факт також спростовує твердження Відповідачки про те, що надана нею стоматологічна допомога 23 лютого 2006 р. носила терміновий характер і у Відповідачки не було можливості направити Позивачку до іншого медичного закладу для проведення хірургічних стоматологічних маніпуляцій.
Суд критично ставиться до інших пояснень Відповідачки, оскільки протягом розгляду справи вона надавала суду відомості, що не відповідають дійсності, які в подальшому в ході розгляду справи були спростовані. Зокрема, в судовому засіданні 18 травня 2007 р. Відповідачка стверджувала про відсутність у її стоматологічному кабінеті інших працівників.
Але з матеріалів перевірки, наданих прокуратурою Центрально-Міського району м. Макіївки, випливає, що під час лікування Позивачки, в стоматологічному кабінеті СПД ОСОБА_4 працювала в якості медичної сестри ОСОБА_7, згодом допитана в судовому засіданні в якості свідка. Поданням головного санітарного лікаря Центрально-Міської санітарно-епідеміологічної станції Центрально-Міського району від 22 лютого 2007 р. медична сестра ОСОБА_7 була відсторонена від роботи внаслідок відсутності санітарної книжки про проходження медичного огляду. Крім того, Відповідачка в судовому засіданні заперечувала факт направлення Позивачки до рентгенкабінету стоматологічної поліклініки 23 грудня 2007 p., тобто у день видалення 25, 26, 27 зубів. Такі твердження також були спростовані дослідженням журналу обліку відвідувачів рентгенкабінету Міської стоматологічної поліклініки № 1.
З боку Відповідачки суду наданий витяг з Посібника з щелепно-лицевої хірургії в обгрунтування доводів про можливу наявність інших причин виникнення у Позивачки захворювання - альвеоліту. Суд не вважає такий витяг належним доказом по справі, оскільки він носить загальний навчально-методичний характер. Проте, із зазначеного витягу випливає, що альвеоліт є захворюванням, яке виникає після видалення зубів, можливими причинами якого може бути тривале або травматичне проведення операції видалення зубу або кореня, неправильний вибір інструменту для операції тощо. Тобто, загальні наукові дослідження захворювання не заперечують його виникнення, в тому числі, внаслідок неправильних дій лікаря.
У запереченнях проти заявлених позовних вимог представником Відповідачки заявлено про недоведеність підстав для відшкодування шкоди внаслідок відсутності проведення судово-медичної експертизи.
Суд вважає такі доводи необгрунтованими з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимогам ст. 60 ч. ч. 1,4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь в справі, не
4
підлягають доказуванню.
Ст. 69 ч. 2 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачка та її представник не скористались своїм процесуальним правом заявити клопотання про проведення судово-медичної експертизи, в зв'язку з чим така обставина не може свідчити про відсутність доказів обгрунтованості позовних вимог.
Зі свого боку Відповідачка не надала суду доказів, що захворювання Позивачки після видалення зубів виникло з причин, що не залежали від лікаря. Посилання Відповідачки на можливі порушення рекомендацій лікаря з боку Позивачки не підтверджені об'єктивними доказами, не зафіксовані в амбулаторній карті ОСОБА_3, носять характер припущення, на якому не може грунтуватися доказування згідно наведеним процесуальним нормам. Згідно довідки № 49 перевірки приватного кабінету ПП ОСОБА_4 міським стоматологом за вказівкою прокуратури Центрально-Міського району м. Макіївки встановлено, що журнал реєстрації стоматологічних пацієнтів не містить діагнозу захворювання, не відповідає нормативній обліковій документації.
У листку щоденного обліку лікаря-стоматолога також не зазначений діагноз захворювання, що не відповідає стандартам надання допомоги стоматологічного хворого і не дозволяє оцінити ефективність проведеного лікування, а також відсоток ускладнень. Такі порушення Відповідачкою порядку здійснення господарської діяльності в галузі охорони здоров'я свідчать про відсутність у Відповідачки доказів належної якості проведеного лікування.
Суд враховує також, що в судовому засіданні моральну шкоду Позивачка обґрунтовує своїми стражданнями від захворювання в межах від дати видалення зубів 23 грудня 2006 р. до дати лікування у Міській стоматологічній поліклініки 30 грудня 2006 p., зазначаючи, що саме у цей період Позивачка зазнала значних моральних втрат.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення заявленого позову про відшкодування спричиненої Позивачці моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд виходить з таких міркувань: самим фактом захворювання, тривалим болем, необхідністю після хірургічного видалення зубів неодноразово звертатися за медичною допомогою як до Відповідачки, так і до іншої медичної установи, витрачати власний час, зазнавати фізичні незручності в ротовій порожнині, Позивачці завдано моральної шкоди. Заподіяна моральна шкода заявлена до відшкодування Позивачкою у грошовому еквіваленті.
При визначенні ступеню і розміру завданої моральної шкоди, суд виходить із того, що винними діями Відповідачки Позивачці завдано фізичних страждань, порушень звичайного укладу її життя. Судом враховується також характер допущеного Відповідачем порушення прав Позивачки, адже Відповідачкою порушене одне з основних соціальних цінностей - здоров'я людини, та право на охорону здоров'я, медичну допомогу, що визначено ст.ст. 3, 49 Конституції України. Водночас суд враховує доведену тривалість та ступень страждань Позивачки. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивачки про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з Відповідачки на користь Позивачки слід стягнути 5000грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 16, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 8, 16, 17 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі -5 000 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, - відмовити
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.