Справа №0305/772/11 Головуючий в 1 інстанції Пономарьова О.М.
Провадження №11/0390/509/2012
Категорія: ч.2 ст.296 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2012 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Хлапук Л.І., Фідрі О.М.,
з участю прокурора Ковальчука О.В.,
захисника ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
потерпілого ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ківерцівського районного суду від 24 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Полиці Володимирецького району Рівненської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, - засуджений за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Дубище Ківерцівського району Волинської області, житель м. Рівне, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом 1 (одного) року не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписка про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 3940 грн. у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, та 2000 грн. витрат на правову допомогу. В решті позову відмовлено.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Зазначеним виром ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що вони в групі осіб 18 вересня 2011 року біля 20 години в с. Дубище Ківерцівського району по вул. Надрічна, між будинками №19 та №24, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства та загально визначених норм моралі та поведінки, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_5, які виразились в тому, що ОСОБА_3 безпричинно наніс один удар кулаком в обличчя потерпілому, в результаті якого останній впав на землю, а ОСОБА_3 продовжував наносити йому численні удари по тілу уздечкою, руками та ногами. Підійшовши до них в цей момент ОСОБА_4, сів зверху на потерпілого і разом з ОСОБА_3 наніс множинні удари по тілу потерпілого ОСОБА_5, від яких останній втрачав свідомість. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4, тримаючи одну руку потерпілого ОСОБА_5, а ОСОБА_3, зв'язавши іншу руку уздечкою, обмежили його рухи та потягнули потерпілого по дорозі в напрямку власного подвір'я, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
У своїй спільній апеляції засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять вирок суду щодо них скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити. Зазначають, що хуліганських дій по відношенню до потерпілого не вчиняли. Просять врахувати те, що між їхньою родиною та родиною потерпілого існують давні неприязні відносини, зокрема між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 виникла сварка біля річки стосовно випасання коней в ході якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 декілька ударів, після чого через деякий час ОСОБА_5 з'явився у дворі ОСОБА_3 з металевим черпаком з вмістом якоїсь рідини, при цьому нецензурно висловлювався в адресу його родини. Вважають, що у їхніх діях можливий лише склад злочину передбачений ч.2 ст.125 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляції, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2, які апеляцію підтримали та просили її задовольнити, прокурора, потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, які просили вирок суду залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 18 вересня 2011 року, ввечері, коли він йшов по коня на луг, до нього підбіг ОСОБА_3, у них виникла суперечка з приводу випасання потерпілим свого коня, ОСОБА_3 вдарив його кулаком в груди, збив з ніг та наніс ще кілька ударів. Після цього він встав і пішов додому, де взяв металевий черпак свяченої води, щоб вилити «від нечистої сили», в той момент коли він виливав воду ОСОБА_3 підбіг до нього та наніс удар, від якого він впав, після цього наносив йому удари ногами, накинув йому уздечку на шию. До них підбіг ОСОБА_4, який також наносив удари потерпілому ногами в різні ділянки тіла, потягнули його до свого будинку.
Про існування неприязних стосунків між сім'єю потерпілого та сім'єю засуджених підтвердив також і свідок ОСОБА_8, який є головою Дубищенської сільської ради. (а.с.51).
Згідно роз'яснень, що містяться у п.4 ППВСУ №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.
Та обставина, що потерпілий намагався вилити "свячену воду" неподалік місця проживання сім'ї засуджених, є нікчемним приводом для його побиття і обмеження його рухів шляхом зв'язування уздечкою. Будь-якої загрози для сім'ї засуджених він не виявляв і не створював, а насильницькі дії ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 явно виходили за рамки вирішення особистих стосунків та свідчили про ігнорування з їх боку загальновизначених норм моралі і поведінки в суспільстві, вчинялися з особливою зухвалістю.
Твердження обох засуджених про те, що потерпілий сам собі міг спричинити наявні в нього тілесні ушкодження коли вони лише утримували потерпілого, а останній "борюкався" ніяк не узгоджуються з кількістю, характером наявних в потерпілого тілесних ушкоджень і спростовуються експертним висновком та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.
Показаннями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтверджується, що засуджені руками і ногами наносили удари потерпілому, зв'язали йому руки, потягли на своє подвір'я, де ОСОБА_3 ногами знов наносив удари потерпілому, який втрачав свідомість.
Такі показання свідків повністю узгоджуються з висновком експерта (а.с.66-67), де в п.5, п.6 зазначено, що враховуючи розташування тілесних ушкоджень на тілі потерпілого спереду, ззаду, з боків тіла -вони не утворилися в результаті падіння, а є результатом множинних ударів тупими твердими предметами (кулагами й ногами), а синець на задній поверхні шиї міг утворитися як в результаті удару твердим предметом, так і внаслідок здавлення шиї незамкнутою петлею.
Тому висновок суду про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побили потерпілого ОСОБА_5 саме з хуліганських мотивів, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах кримінальної справи. Дії обох засуджених правильно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України, а покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 24 травня 2012 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: