Справа № 22ц/1290/585/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.
при секретарі : Арнаутовій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Перевальського районного суд м. Луганська від 01 листопада 2011 року
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про встановлення тривалості щорічної відпустки, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовами до ДП «Луганськвугілля», в яких просили визнати дії адміністрації Відокремленого підрозділу «Шахти ім. Артема Державного підприємства «Луганськвугілля» по встановленню кожному з них щорічної основної відпустки у 24 календарних дні незаконними та просили зобов'язати встановити їм кожному тривалість щорічної основної відпустки у 28 календарних днів за весь час роботи у Відокремленому підрозділі «Соцвугілля» та у Відокремленому підрозділі «Шахті ім. Артема Державного підприємства «Луганськвугілля», та здійснити за цей час перерахунок невикористаних днів відпустки.
Ухвалою від 29 вересня 2011 року позови були об'єднані в одне провадження.
Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2005 року, ОСОБА_2 з 16 листопада 2005 року, ОСОБА_3 з 01 листопада 2005 року, ОСОБА_4 з 01 листопада 2005 року, ОСОБА_5 з 01 листопада 2004 року працювали охоронцями в ВП «шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля», 26 листопада 2008 року були переведені до ВП «Соцвугілля» ДП «Луганськвугілля» та 01 жовтня 2010 року знов були переведені на ВП «шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля».
За весь час роботи охоронцями позивачам надавалась щорічна основна відпустка у 24 календарних дні, оскільки вони як охоронці відносились до робітників непромислової групи, яким згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні. Вони вважають, що Наказ Державного комітету статистики України № 286 «Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників» від 28 вересня 2005 року скасував Наказ Міністерства статистики України N 171 від 07 липня 1995 року «Про затвердження Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві», який встановлював критерії віднесення працівників до промислової або непромислової групи, і тому, згідно п. 2.1 інструкції №286 від 28 вересня 2005 року вони як охоронці повинні включатися в облікову кількість штатних працівників, як наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу, і мають право на відпустки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про відпустки» як промислово-виробничий персонал вугільної промисловості, тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28' календарних днів.
Керівництво ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» відмовляється у добровільному порядку встановити їм тривалість щорічної відпустки у 28 календарних днів та здійснити перерахунок, тому вони вимушені звертатися до суду з цим позовом.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про встановлення тривалості щорічної відпустки відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі апелянт вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, суд першої інстанції неправильно застосував при розгляді справи та винесенні рішення норми діючого законодавства, неправильно дав правову оцінку діям відповідача, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що відповідно до трудових книжок (а.с. 4) ОСОБА_1 з 01 листопада 2005 року, (а.с. 34) ОСОБА_2 з 16 листопада 2005 року, (а.с. 66) ОСОБА_3 з 01 листопада 2005 року, (а.с. 116) ОСОБА_4 з 01 листопада 2005 року, (а.с. 148-150) ОСОБА_5 з 01 листопада 2004 року працювали на ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» охоронцями, згідно спільного наказу ДП «Луганськвугілля», ВП «Соцвугілля», ВП «Шахта імені Артема» №239-к/725-к від 26 листопада 2008 року (а.с 11-12) вони були переведені охоронцями в ВП «Соцвугілля» і згідно спільного наказу ДП «Луганськвугілля», ВП «Соцвугілля», ВП «Шахта імені Артема» №543-к/610-к від 01 січня 2010 року (а.с. 6) були знов переведені до ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» у зв'язку з ліквідацією ВП «Соцвугілля».
Із додатку №1 до спільного наказу (а.с. 86) вбачається, що список робітників ділянки №5 ВП «Шахти ім. Артема» ДП «Луганськвугілля», затверджений і 21 співробітник охорони відносяться до непромислової групи, про що усі вони ознайомлені під підпис.
Планова кількість робітників непромислової групи ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» на 2011 рік затверджена «Проектом економічного розвитку на 2011 рік по ВП «Шахті ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» (а.с. 126-127) і становить 132 робітники, при цьому охорона відноситься до непромислової групи і кількість охоронців становить 21 особа та 1 старший охоронець, що підтверджується відповідною таблицею (а.с. 123-125).
Відповідно до п. 3.17 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» (а.с. 130) тривалість щорічної відпустки повинна бути не менше 24 календарних днів, пр. цьому промислово-виробничому персоналу надається відпустка тривалістю у 24 календарних дні із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні, про що вони вказують у своїх позовних заявах.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про відпустки» промислово-виробничому персоналу вугільної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів, але ж позивачі не довели того, що вони виконують якісь роботи, пов'язані з виробництвом.
Пояснення позивачів про те, що вони присутні при технологічних спусках та підйомах шахтарів, не дає можливості зробити висновок, що вони зайняті на виробництві, окрім того посадова інструкція охоронця не місить ніяких відомостей про те, що ці робітники виконують якісь виробничі завдання (а.с. 183-184 ), що не дає можливості віднести їх до промислово-виробничого персоналу.
Із протоколу засідання постійно-діючої комісії ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» від 16 травня 2011 року (а.с. 169) вбачається, що письмові звернення співробітників служби охорони підприємства про переведення їх із категорії працівників непромислової групи у промислово-виробничий персонал та відповідно збільшення тривалості щорічних відпусток і перерахунок відпусток з 2008 року розглянуті і визнані необгрунтованими.
Посилання позивачів на те, що нібито Наказ Держкомстату України № 286 «Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників» від 28 вересня 2005 року скасував Наказ Мінстатистики України N 171 від 07 липня 1995 року «Про затвердження Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві», який встановлював критерії віднесення працівників до виробничо-промислової або непромислової групи нфе має під собою правових підстав, оскільки ця інструкція не надає якихось статусів працівникам і не відносить робітників до виробничо-промислової чи непромислової групи, у тому числі і працівників охорони.
Пункт 2.1 Наказу Держкомстату України № 286 «Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників» від 28 вересня 2005 року на який посилаються позивачі, що вони як охоронці повинні включатися в облікову кількість штатних працівників, як наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу керівництвом ВП «Шахта ім. Артема» ДП «Луганськвугілля» дотриманий і усі охоронці включені в штат підприємства (а.с. 113), але ж цей нормативний акт ніяк не вказує, що охоронці відносяться до промислово-виробничого персоналу підприємства.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі, як робітники служби охорони, не відносяться до промислово-виробничому персоналу підприємства, і не мають права на відпустки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про відпустки», і тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Перевальського районного суд м. Луганська від 01 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
Головуючий :
Судді :