Справа №2-1229/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Разумова І.Є.

Номер провадження 22-а/1890/15669/12 Суддя-доповідач - Рибалка

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Попруги С. В., Литовченко Н. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 грн. 50 коп., а з управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі - витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Однак, вирішуючи питання відшкодування судових витрат суд не звернув увагу на те, що позивач просив лише визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати і не вимагав стягнення коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно вважав цей спір майновим та помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 60 грн. 00 коп., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п."д"п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп., а оскільки відповідач звільнений від оплати цих судових витрат, то в силу ст.88 ЦПК України компенсувати їх позивачеві слід за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Відшкодувати позивачеві за рахунок держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя В.Г. Рибалка