АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3739/2012 Головуючий по 1-й інстанції Куц Т.О.
Суддя-доповідач: Пилипчук Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Пилипчук Л.І.,
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача Михайлика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 липня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міськсвітло»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Міськсвітло»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_2 Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, поновивши його на роботі на посаді головного інженера КП «Міськсвітло»і стягнувши з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2011 року по 30.07.2012 року в сумі 43 722,00 грн.
Вказує на незаконність його звільнення з посиланням на недотримання роботодавцем установленого порядку переведення звільнених працівників на іншу роботу. Зазначає, що йому не було запропоновано обійняти вакантну на час його звільнення посаду інженера по техніці безпеки.
Вважає, що міський суд не дослідив належним чином підстав його звільнення, та не перевірив відповідність наказу про звільнення законодавчо встановленим вимогам.
Також вказує, що після його звільнення директор підприємства працевлаштував на переіменовану посаду головного інженера свого ставленика.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 03.02.2009 року ОСОБА_2 працював на посаді головного інженера в КП «Міськсвітло»/а.с.6/.
Згідно наказу директора КП «Міськсвітло»№121 від 07.10.2011 року з 17.12.2011 року з дотриманням вимог ст.49-2 КЗпП України на підприємстві відбулося скорочення посад головного інженера, головного бухгалтера та економіста /а.с. 7/.
10.10.2011 року ОСОБА_2 письмово повідомлено про майбутнє скорочення за два місяці до дати його проведення, запропоновано зайняти вакантну посаду електромонтера з ремонту та обслуговування мереж вуличного освітлення 5 рангу. Від запропонованої посади позивач відмовився /а.с.12/.
Згідно наказу №87-ОК від 26.12.2011 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України /а.с.11/.
Наказом №63-ОК від 12.07.2012 року внесено зміни до вказаного локального акту в частині підстав звільнення позивача з п.6 ст.36 КЗпП України на п.1 ст.40 КЗпП України, визначено вважати його звільненим на підставі вказаної норми та внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 /а.с. 74/.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, міський суд обґрунтовано виходив з наявності підстав для припинення трудових відносин між сторонами на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки при проведенні скорочення штату працівників, роботодавцем дотримані норми трудового законодавства, що регулюють порядок звільнення працівника, вжиті заходи для переведення вивільненого працівника на іншу роботу відповідно до роду його діяльності, та своєчасно повідомлено позивача про майбутнє скорочення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спросовують.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 10.10.2011 року (на момент попередження позивача про наступне звільнення) вакантною на КП «Міськсвітло»була лише посада електромонтера з ремонту та обслуговування мереж вуличного освітлення 5 рангу, яку йому і запропоновано. Посада інженера з охорони праці стала вільною лише 13 грудня 2011 року через звільнення працівника, який її обіймав, за власним бажанням /а.с. 27/.
Отже, при виконанні вимог ст.49-2 КЗпП України відповідач не мав можливості запропонувати позивачеві посаду інженера з охорони праці, оскільки вона не була вакантною на час виведення із штатного розпису посади головного інженера.
Враховуючи викладене та зміст позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав визнавати звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним.
Посилання позивача на те, що фактично скорочення посади головного інженера із штатного розпису КП «Міськсвітло»не відбулося, оскільки її переіменовано на посаду заступника директора, ґрунтується на його власному припущенні, що є неприпустимим.
Не заслуговують на увагу доводи в апеляційній інстанції представника позивача щодо відсутності економічної обґрунтованості необхідності скорочення посади головного інженера, оскільки правовою підставою для скорочення штатів є відповідний розпорядчий документ власника (уповноваженої особи), прийняття якого є прерогативою адміністрації (керівництва) не залежно від доцільності такого скорочення.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх недоведеністю та відсутністю порушення прав позивача.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук
СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ Т.О. Кривчун
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук