ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 53/183-05 |
господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року у справі №53/183-05 за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Озон” про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за січень 2005 року у сумі 1 311,44 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2005 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Доповідач –Вовк І.В.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання передбаченої статутом відповідача діяльності між сторонами було укладено договори про постачання електричної енергії №1938 від 07.09.1994 року строком до 25.01.2005 року та №1938 від 26.01.2005 року, що набрав чинності з дня його підписання, предметом яких було постачання електричної енергії споживачу (відповідачу) на умовах договору.
Відповідно до умов договору №1938 від 07.09.1994 року позивач зобов’язався постачати електричну енергію в межах обумовленої договором потужності, а відповідач зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за спожиту електричну енергію.
Умовами даного договору не передбачалося право позивача здійснювати коригування договірної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченого обсягу після закінчення місяця, в якому фактично було спожито електроенергію.
Додатком №1 до договору №1938 від 26.01.2005 року на січень 2005 року сторонами було узгоджено договірну величину споживання електроенергії в обсязі 4100 кВт/г.
Відповідно до п.5.5 "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року №28 (зі змінами і доповненнями від 22.08.2002 року), та п. 5.2 зазначеного договору граничні величини споживання електричної потужності доводяться до відома споживачів окремими письмовими повідомленнями не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Це письмове повідомлення є невід'ємною частиною договору.
Під час чинності договору №1938 від 07.09.1994 року позивач лімітним повідомленням №1938 від 20.12.2004 року на січень 2005 року граничну величину споживання електричної енергії в обсязі 4100 кВт/г довів відповідачу рекомендованим листом 20.12.2004 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача п’ятикратної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною за січень 2005 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем за січень 2005 року фактично було спожито 2 766 кВт/г, і це не перевищувало граничну величину споживання електроенергії, а умовами договору №1938 від 07.09.1994 року, який був чинним у спірний період, не передбачалося право позивача здійснювати коригування договірної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченого обсягу.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для покладання на відповідача відповідальності встановленої ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", й обґрунтовано відмовив в позові, скасувавши рішення суду першої інстанції. Такий висновок ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.
За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу касаційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук