Справа № 1-а - 1577

Категорія КК: 186 ч. 2

Головуючий у першій інстанції - Жук О.В.

Доповідач - Слинько С.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого                - судді Белан Н.О.,

суддів                            - Слинька С.С., Наставного В.В.,

за участю прокурора     - Решетняк Н.О.,

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 15 червня 2007 року. Цим вироком

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, мешканець АДРЕСА_1,

судимий:

25  липня 2005 року по ст.   186 ч.  3  КК України на 4 роки

позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 10 травня 2006

року. Невідбута частина покарання - 1 рік 6 місяців 16 днів замінена

виправними роботами на той же строк,

засуджений по ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2005 року та постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2006 року, остаточне покарання призначене у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 23 лютого 2007 року, близько о 02 год. 00 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2, повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 7 471 грн., а також технічним паспортом на автомобіль, посвідченням водія, страховим полісом на автомобіль та ключами від нього, талоном попередження, ключами від квартири, паспортом громадянина України ОСОБА_3, закордонним паспортом на ім'я ОСОБА_3, які не мають матеріальної цінності для потерпілої.

У своїй апеляції захисник, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, фактичні обставини справи вчиненого злочину, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просив вирок суду змінити та призначити ОСОБА_1 більш м'яке покарання.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що призначаючи покарання засудженому суд не врахував ступінь тяжкості злочину та дані про особу ОСОБА_1, який має постійне місце роботи, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє на гіпертонічну хворобу серця, щиро розкаявся у вчиненні злочину та активно сприяв його розкриттю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненому повторно відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які ніким не оспорюються.

Оскільки докази стосовно фактичних обставин справи ніким не оспорювались, суд, у відповідності зі ст. 299 КПК України, їх не досліджував.

Зазначеним діям ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував їх по ст. 186 ч. 2 КК України.

Призначаючи покарання, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу, в тому числі і ті, про які йдеться в апеляції, врахував також і таку обставину, що пом' якшує покарання, як щире каяття у вчиненому, та призначив йому покарання в мінімальних межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, обґрунтовано дійшовши висновку про приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за попереднім вироком.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України, тобто призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки її застосування можливе лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, які судом не встановлені.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства та судового розгляду справи, що потягли б скасування чи зміну вироку не виявлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія

ухвалила:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2007 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 без задоволення.