АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-3684\2006 Головуючий 1 інстанції Дружинін К.М.
Категорія 44 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Ремез В.А.
при секретарі Сидоренко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом і просив постановити рішення , яким стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані гроші у розмірі 2650 доларів США. В обґрунтування позову він вказував на те , що 20 липня року в рахунок купівлі належного відповідачу автомобіля „Мазда 323" , 1993 року випуску , державний номер НОМЕР_1 , він передав ОСОБА_2 гроші у сумі 2650 доларів СШП , що було еквівалентно 14045 грв. , про отримання яких відповідач написав позивачу розписку. У той же день відповідач видав позивачу довіреність на право керування та розпорядження вище вказаним автомобілем і передав сам автомобіль. З 10 липня 2003 року по 17 вересня 2003 року за постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська позивач знаходився під вартою у СІЗО-3 м. Дніпропетровська і в цей час автомобіль було повернуто працівниками Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області відповідачу. 6 серпня 2003 року відповідач надав таку саму довіреність на право керування та розпорядження вище вказаним автомобілем ОСОБА_3, а 28 серпня року така ж довіреність була видана відповідачем і ОСОБА_4 , яка в свою чергу видала довіреність на право керування та розпорядження автомобілем на ім"я ОСОБА_5. Пізніше довіреності на ім"я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відмінені. Оскільки автомобіля у позивача немає і де він йому не відомо , він вважає , що гроші у сумі 2650 доларів США отримані відповідачам безпідставно , а тому їх треба стягнути з відповідача на користь позивача.
В судовому засіданні позивач доповнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. , а також витрати , пов"язані з розглядом справи , а саме 714 грн. 80 коп., які позивач витратив на поїздки до судових засідань 140 грн. 45 коп. державного мита за матеріальні вимоги і 500 грн. за відшкодування моральної шкоди та 2 грн. 76 коп. - витрати на відправку телеграм про виклик до судового засідання відповідача.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнавав в повному обсязі.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення , яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Вислухавши учасників процесу , що з"явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін за наступними підставами.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимоги матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи , про що пояснює позивач і не заперечує відповідач 20 липня 2002 року ОСОБА_2 отримав від позивача 2650 доларів США в рахунок покупки позивачем у відповідача автомобіля „Мазда 323" 1993 року випуску , державний номер НОМЕР_1. 20 липня 2002 року відповідач ОСОБА_2 видав на ім"я позивача доручення ( ар. сп. 4) на право керування та розпорядження вище вказаним автомобілем. Однак , договір купівлі-продажу вказаного автомобіля оформлено сторонами не було , хоча фактично автомобіль було передано позивачу і він знаходився у його володінні і користуванні до липня 2003 року.
У відповідності до положень ст. 10 , 60 ЦПК України кожна із сторін забов"зана вказати на обставини та надати докази в обгрунтування своєї позиції та заперечення на вимоги іншої сторони.
Позивачем не надано було суду ніяких доказів того коли , на підставі якої заяви відмінено доручення на ім"я позивача на право керування та розпорядження спірним автомобілем , хто та за яких обставин , на підставі яких документів користувався ним та коли , а також при яких обставинах чому і ким автомобіль було реалізовано у 2004 році (ар. сп. 25).
Позивач при зверненні до суду , при доповненні своїх позовних вимог і в судовому засіданні не посилався на норми матеріального права вимагаючи стягнення грошових сум з відповідача на свою користь , тобто не визначив які правовідносини склалися у нього з відповідачем і якими нормами права вони регулюються.
При вище викладених обставинах суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те , що суд за власною ініціативою повинен був керуватись при вирішенні спору ст. 387 ЦК України ( в редакції 2004 року) вважати обґрунтованими не можна , оскільки на час виникнення відносин у позивача та відповідача дана редакція кодексу ще не вступила до законної сили і стосується вона прав власника речі, яким позивач по справі не був , а ця ж стаття в редакції кодексу 1964 року стосується правовідносин , які витікають з договору доручення , а позивач вказує на те , що спірний автомобіль ним було придбано , про що вказано у розписці ОСОБА_2
Решта доводів апеляційної скарги суттєвого значення для розгляду справи не має і вони не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .