Справа № 22ц-11456\2006. Головуючий у суді 1-ої інстанції
Категорія № 21 \ 1У\ Турік В.Л.
Доповідач Карнаух В.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Михайлів Л.В.,
суддів: Митрофанової Л.В.,
Карнаух В.В.
при секретарі Кобзєвій К.І, Бондарь Ю.А.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - Мороз Н.Ю., представника ТОВ "Домносервіс" - Дерія А.О., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2005 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" \далі - ТОВ "Домнасервіс"\ та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі \ далі-Фонд соціального страхування\ про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів ТОВ "Домнасервіс" та Фонду соціального страхування у відшкодування матеріальної шкоди кошти у ромірі 4729,46 грн. та моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. з ТОВ "Домнасервіс" і 30 000 грн. з Фонду соціальоного страхування, а також витрати по справі, у зв,язку з нещасним випадком на виробництві, який спричинив ушкодження здоров,я. В ході розгляду справи представник позивача змінила позовні вимоги та просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: з Фонду соціального страхування на його користь стягнено матеральну шкоду у розмірі 4729 грн.46 коп. та моральну шкоду у розмірі 46 000 грн.. В іншій частині позову відмовлено.В апеляційній скарзі відповідач Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду та про ухвалення нового рішення, яким просить відмовити ОСОБА_2 в задовленні його позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, а саме: судом не взято до уваги той факт, що Фонд соціального страхування фінансує ті витрати на медикаменти та соціальну допомогу, ящко потребу в них визначено висновком МСЕК; суд необгрунтовано стягнув витрати на медикаментозне лікування позивача до встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу; при стягненні моральної шкоди судом застосована норма матерального права, яка не поширюється на дані правовідносини; сума моральної шкоди, стягнута судом, не відповідає обсягу та характеру моральних страждань позивача.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення суду в частині стягнення з відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача матеріальної шкоди скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задовлені цих вимог , а в частині стягнення моральної шкоди - змінити відповідно до п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Задовльняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення коштів, витрачених ним на лікування, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 НОМЕР_1 ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 01.05.2004.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки, відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" визначено, що Фонд соціальноного страхування фінансує витрати на медикаменти і соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК.
Як вбачається із висновку МСЄК від 09 вересня 2004 року \ а.с. 15, 15-„ об.\, позивачу встановлено втрату професійної працездатності та потребу в медикаментозному лікуванні тільки з 01 травня 2004 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задовленні цих позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 частині стягнення з Фонду соціального страхування моральної шкоди, суд відповідно до вимог ст.ст. 1, 21, 28 Закону України "Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" дійшов правильного висновку про те, що в результаті нещасного випадку на виробництві позивачу була спричинена моральна шкода та з урахуванням роз,яснень, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з яким, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при визначені суми моральної шкоди не була врахована вина позивача, зазначена в акті про нещасний випадок форми Н-1 за НОМЕР_2 \а.с. 13-14\, у зв,язку з чим, з урахуванням вини позивача у нещасному випадку, розмір моральної шкоди необхідно зменшити з 46 000 грн. до 40 000 грн..
Доводи відповідача , викладені в апеляційній скарзі, про те, що в 2006 році у відповідача правових підстав для відшкодування моральної шкоди немає на підставі ст. 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" та що суд невірно застосував матеріальний закон при встановленні розміру моральної шкоди, не повністю встановив обставини по справі, не встановив вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, тяжкості моральних страждан та їх тривалості, не ґрунтуються на законі і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2005 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 4729 грн. 46 коп. скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити, зменшити суму моральної шкоди. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.