Справа № 2-0544/2730/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
При секретарі Горгоцької А.Ю.
За участю позивача ОСОБА_1
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов’янської міської ради Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Слов’янської міської ради Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, обґрунтувавши свої вимоги тим, що її бабці ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 11.05.1955 року була надана в безстрокове користування земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою: м. Слов’янськ, вул. Молокова, пізніше була перейменована на вулицю Жукова. На вказаній земельній ділянці в 1962 року її бабцею було збудовано житловий будинок, 17.06.1962 року остання померла, її спадкоємицею була мати позивача ОСОБА_3, яка у відповідність до ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року) прийняла спадщину, оскільки спільно мешкала з нею та після її смерті продовжувала мешкати у вищенаведеному будинку. 07.09.2008 року ОСОБА_3 померла, спадщину після смерті ОСОБА_2 не оформила. Позивач у шестимісячний строк звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак згідно з постановою нотаріусу першої Слов’янської державної нотаріальної контори від 22.06.2012 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на зазначений будинок. Крім того інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було відмовлено позивачу у прийнятті об’єкту в експлуатацію, а саме зазначеного житлового будинку, оскільки право на забудову земельної ділянки не було позивачу надано. У зв’язку з наведеним позивач ОСОБА_1 ставить питання про встановлення факту прийняття спадщини після смерті 17.02.1962 року ОСОБА_2 її донькою ОСОБА_3 та визнання за собою право власності на житловий будинок “А-1”, сарай “Б”, погріб “В”, убиральню-душ “Г”, сарай “Д”, що розташовані за адресою: м. Слов’янськ, вул. Жукова, 8а.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, навела доводи, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві і просить суд установити факт прийняття спадщини за законом ОСОБА_4, яка є донькою ОСОБА_2, померлої 17.02.1962 року та визнати за нею право власності в порядку спадкування на домобудівлю, що розташована за адресою вул. Жукова, 8-а м. Слов’янськ.
Представник відповідача ОСОБА_5 міської Ради у судове засідання не зявився, але від відповідача надійшла заява, про розгляд справи за їх відсутності, просять винести рішення на розсуд суду. Суд визнає, причину неявки представника відповідача поважною та вважає розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як установлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження VIII НО № 324384 виданого Слов’янським міськРАГС Донецької області 18.12.1990 року є донькою ОСОБА_6 (а.с.15). Згідно свідоцтва про шлюб позивачка також мала прізвище Коннова (а.с.21).
ОСОБА_6 (Дьякова до шлюбу (а.с.9)) відповідно до свідоцтва про народження РП № 253305 від 05.12.1942 року є донькою ОСОБА_7 (а.с. 6).
На підставі Рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради депутатів від 11 травня 1955 року дозволено будівництво нового будинку замість старого та непридатного до житла відповідно проектів управління головного архітектора ОСОБА_2 за адресою вул. Молокова, 6 м. Слов’янськ (а.с.4).
З технічного паспорту № 19976 вбачається, що за адресою ву. Жукова 8-а м. Слов’янськ, розташований житловий будинок, сарай, погріб, убиральня-душ та сарай (а.с.23-25).
17.02.1962 року померла ОСОБА_2, про що Слов’янським міськРАГС Донецької області видано свідоцтво про смерть III-ЯР № 128571 від 17.02.1962 року (а.с.5).
08.08.2008 року померла ОСОБА_3, про що відділом РАЦС по м. Слов’янську Слов’янського міськрайонного управління юстиції Донецької області видано свідоцтво про смерть серії 1-НО № 320734 від 08.08.2008 року (а.с.14).
Листом № 3344/02-14 від 22.09.2012 року Перша Слов»янська ДНК повідомила, що після смерті ОСОБА_2, яка померла 17.02.1962 року відсутня спадкова справа, разом з тим, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа заведена (а.с.47).
Вирішуючи питання про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року. Правила книги шостої цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
У пункті 1 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” роз’яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеннях дати застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, відповідно правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_2 - 17.02.1962 року.
Строк на прийняття спадщини сплинув до набрання чинності ЦК України 2004 року, а тому суд приходить до висновку про застосування до питання про встановлення факту –ЦК України 1963 року.
Статтею 549 ЦК України (в редакції 1963р.) зазначалося, що спадкоємець прийняв спадщину, 1) якщо він фактично вступив у керування або володіння спадкоємним майном; 2) якщо від подав заяву про прийняття спадщини ДНК за місцем відкриття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивачка у позовній заяві та в судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_3 спільно мешкала та була зареєстрована у одному будинку за адресою вул. Жукова, 8-а м. Слов’янськ із спадкодавцем –ОСОБА_2
З наданої позивачкою домової книги (а.с.58-59) вбачаться, що ОСОБА_3 була зареєстрована у будинку за адресою вул. Жукова 8-а м. Слов’янськ з 15.10.2007 року, інших відомостей стосовно реєстрації спадкодавця позивач суду не надала.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оскільки позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд вважає, що в частині встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після ОСОБА_2 - необхідно відмовити.
Вирішуючи питання стосовно заявлених позовних вимог про визнання права власності на домобудівлю за позивачкою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, відповідно, у неї не виникло права на спірний будинок, і до складу спадщині, що залишилася після ОСОБА_3 він не увійшов, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про визнання права власності необхідно відмовити.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що позивачкою надано Рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради депутатів від 11 травня 1955 року, відповідно до якого дозволено будівництво нового будинку замість старого та непридатного до житла відповідно проектів управління головного архітекторв ОСОБА_2 за адресою вул. Молокова, 6 м. Слов’янськ (а.с. 4). При цьому в позовній заяві та в судовому засіданні позивачка зазначила, що в наступному назва вулиці “Молокова” була змінена на “Жукова”
Разом з тим, ОСОБА_1 також не надано суду доказів на підтвердження зазначеного факту.
Аналіз доказів та їх належна правова оцінка, дають підстави суду для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження своїх вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, п. 4 Заключних і Перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, ст. 549 ч.1 ЦК України (в редакції 1963 року), Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слов’янської міської ради Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності –відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя
Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_8