ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 2/654 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, |
Панченко Н.П., |
Кота О.В., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Київський радіозавод” |
на рішення | господарського суду міста Києва від 12 квітня 2006 року |
та постанову | Київського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2006 року |
у справі | № 2/654 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | ВАТ “Київський радіозавод” |
до | 1. Виробничого об`єднання “Київський радіозавод” 2. Приватного підприємства “Cвітло” |
за участю третіх осіб | 1. Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна” 2. Національне космічне агентство України 3. Фонд державного майна України |
про | визнання права власності, витребування майна та спонукання до вчинення дій |
за участю представників від позивача - від відповідача 1- від відповідача 2- від третіх осіб 1- від третіх осіб 2- від третіх осіб 3- | сторін: Чубук Е.А., Дринь В.О., Лазоренко О.А. Мазуренко М.В., Горова В.А. Брень О.А., Савельїчев О.В. не з’явилися Горбатенко А.О. Голєв Ю.В., Тетерятник О.В. |
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2005 року ВАТ “Київський радіозавод” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Виробничого об`єднання “Київський радіозавод” та ПП “Cвітло”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про визнання права власності за позивачем на об`єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257), зобов`язання відповідача - 2 звільнити їх та спонукання третьої особи вчинити державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані об`єкти нерухомості вибули з його володіння поза його волею у зв`язку з прийняттям рішення господарського суду міста Києва від 10 липня 2003 року у справі №30/438, але постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року у справі №30/438-2/344 вище наведене рішення було скасовано, відповідно підстав вважати згадані об`єкти нерухомості власністю відповідачів не має, а тому вони знаходяться у власності відповідачів незаконно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12 квітня 2006 року по справі №2/654 (суддя Ярмак О.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено в установленому порядку виникнення у нього права власності на зазначені об`єкти нерухомості і права витребування об`єктів нерухомості; з посиланням на ст.35 ГПК України судом зазначено, що акт приймання-передачі майна від 08 серпня 2003 року визнаний постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року у справі №30/438-2/344 таким, що не підтверджує набуття права власності на зазначене у ньому майно.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2006 року залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 12 квітня 2006 року у справі №2/654, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погодившись з рішенням та постановою господарських судів попередніх інстанцій по даній справі, ВАТ “Київський радіозавод” звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12 квітня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2006 року у справі №2/654, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва у іншому складі суду з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 38, 43, 84, 104 ГПК України та ст.ст. 21, 25, 37 Закону України “Про власність”.
У запереченні на касаційну скаргу ДП “Виробниче об`єднання “Київський радіозавод” вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що винесені з дотриманням чинного законодавства, тому підстав для їх скасування не вбачає.
Вищим господарським судом України ухвалою від 28 вересня 2006 року у справі № 2/654 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2006 року у справі № 2/654 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Кот О.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.392 ЦК України пред`явлення позову про визнання права власності можливе при умові оспорювання такого права іншими особами або ж в разі втрати документа, що посвідчує його право власності.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено обов`язок сторін у справі довести з допомогою належних засобів доказування обставини, що підтверджують право власності та наявність порушення такого права.
Позивач вважає, що спірні об`єкти нерухомості вибули з його власності і володіння незаконно, набуті відповідачем - 1 безпідставно, і, як наслідок, відчужені ним на користь відповідача - 2 незаконно, а відтак порушене право власності підлягає відновленню, а майно поверненню позивачу з подальшою державною реєстрацією.
Об`єкти нерухомості - будівля-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівля-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) знаходяться у місті Києві по вул. Бориспільській, 9 і визначені так у акті приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ, складеного третьою особою - 2 та позивачем 08 серпня 2003 року.
Судами встановлено, що названі об`єкти нерухомості є корпусом 90, який знаходиться на території заводу.
Постанова апеляційного господарського суду у даній справі вказує на наступне.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №987 Мінмашпромом відповідно до наказу №267 від 09 жовтня 1997 року було засновано ДАХК “Київський радіозавод”.
На виконання наказів №8 та №9 від 24 січня 2000 року третьої особи - 2 Національного космічного агентства України було створено ДП “Київський радіозавод” на базі окремих відділів ДАХК “Київський радіозавод”, цехів ВГСП “Будсервіс” та НЦТМ.
Державне підприємство “Київський радіозавод” було зареєстроване Дарницькою РДА в м. Києві 18 лютого 2000 року за реєстраційним номером 03507.
Позивач є правонаступником Державного підприємства “Київський радіозавод” на підставі ст.ст. 386, 387, 392, 393 ЦК України, як перетворене з ДП “Київський радіозавод” на виконання наказів №179 від 17 липня 2002 року, №113 від 10 червня 2003 року та №170 від 07 серпня 2003 року третьої особи - 2 Національного космічного агентства України і відповідно до Положення, затвердженого постановою КМУ №508 від 05 липня 1993 року.
Наказом №170 третьої особи - 2 Національного космічного агентства України від 07 серпня 2003 року, з урахуванням наказу №137 третьої особи - 2 від 31 травня 2005 року, у п.3 визначено, що власність ДП “Київський радіозавод” переходить до ВАТ “Київський радіозавод”.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні відомості, які б підтверджували припинення відповідача - 1 як юридичної особи ДП “ВО “Київський радіозавод”, яке на даний час перебуває у стадії ліквідації в процедурі банкрутства.
Судами встановлено, що відносини позивача та відповідача щодо майна, в т.ч. і того, що є предметом цього спору, були предметом розгляду у господарських судах по справах №24/155, №30/438-2/344, №38/285.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що з урахуванням положень наказу № 129Д Мінмашпрому від 04 липня 1996 року, наказу №18 ВО “Київський радіозавод” від 13 лютого 1997 року спірні об`єкти нерухомості залишилися у володінні відповідача - 1.
Оцінюючи висновок № 1029 спеціаліста-експерта, наданий на лист позивача від 29 квітня 2005 року колегія суддів апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією місцевого господарського суду, додатково зазначила, що при наданні висновку взагалі не було проведено дослідження по визначенню статусу ДП “ВО “Київський радіозавод” - відповідача - 1 та не здійснено аналіз майнового стану ДП “ВО “Київський радіозавод” за весь період.
Апеляційною інстанцією встановлено суттєву різницю в оцінці об`єктів нерухомості, зокрема, у акті від 08 серпня 2003 року, складеному третьою особою - 2 та позивачем, визначено вартість інв.№020256 1126,00 грн. і інв.№020257 2023,00 грн., в той час як за даними відповідачів вартість становить 866338,00 грн.
Апеляційною інстанцією також встановлено, що відповідач - 2 є власником оспорюваних об`єктів нерухомості на підставі договорів, що є чинними на час вирішення даного спору, а саме: договір купівлі-продажу складу реагентів корпусу №90 складу №507 (металевий) на аукціоні від 12 грудня 2003 року та договір купівлі-продажу складу нежилого приміщення на аукціоні від 20 серпня 2003 року.
Встановлені у постанові Вищого господарського суду України по іншій справі за №30/348-2/344 від 16 червня 2005 року обставини суди попередніх інстанцій взяли до уваги і застосували в порядку ст.35 ГПК України.
У справі №30/438-2/344 ВАТ “Київський радіозавод” звертався із зустрічним позовом, просив визнати за ним право власності на майно.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року у справі №30/438-2/344 ВАТ “Київський радіозавод” відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачами за зустрічним позовом у справі №30/438-2/344 були КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна” та ВО “Київський радіозавод”.
Київським апеляційним господарським судом у постанові від 04 серпня 2006 року встановлено суперечливість посилання позивача та відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року у справі №30/438-2/344, учасники процесу трактують її кожен на свою користь.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року № 11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають, оскільки в мотивувальній частині рішення обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, встановлені не повно, помилково застосовано статтю 35 ГПК України.
Юридична оцінка фактів, що міститься в мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2005 року у справі №30/438-2/344, не є фактами, встановленими рішенням господарського суду, згідно статті 35 ГПК України.
Суди повинні були повно дослідити обставини, які мають значення для даної справи, викласти в судових рішеннях висновки суду про встановлені саме у даній справі обставини і правові наслідки, що відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суди не звернули уваги і не вчинили відповідних процесуальних дій з приводу того, що позивач звернувся із позовом про спонукання третьої особи Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна” вчинити державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, допущено порушення ст.ст. 24, 35 ГПК України, у зв`язку з чим рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, в повному обсязі, всебічно, повно і об`єктивно розглянути у відкритому судовому засіданні за участю повноважних представників сторін, третіх осіб та прокурора всі обставини справи, наявні та додатково витребувані докази в їх сукупності, ретельно дослідити перехід права власності на оспорюване майно на всіх етапах та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Київський радіозавод” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 12 квітня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2006 року у справі №2/654 скасувати
Справу №2/654 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді Н. Панченко
О. Кот