Справа № 22ц-1533/2007 р.

Головуючий у першій інстанції КАРАПИШ Т.В.

Категорія - цивільна

                                                                                            Доповідач: ЛАЗОРЕНКО М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2007 року                                                                                                        м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді   ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:               ЛАЗОРЕНКА М.І., БОБРОВОЇ І.О.

При секретарі:    РЯБЧУК С.В.

За участю:        ОСОБА_1.,ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Ічнянської районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення районного суду та направити справу на новий розгляд в той же суд, але в іншому складі.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2007 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до Ічнянської районної ради Чернігівської області про поновленні її на роботі та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовлено.

При ухваленні даного рішення суд виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та, що позивачкою без поважних причин пропущений строк звернення із заявою до суду за захистом свого порушеного права.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду є незаконним, яке підлягає скасуванню, через не з'ясування обставини, що мають значення для справи, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та через порушення судом   норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, на думку апелянта, судом не допитаний голова райради і він же не залучений до участі у справі у якості третьої особи. Суд в неповній мірі розглянув її позовні вимоги, оскільки в резолютивні частині рішення не зазначив чи поновлений їй строк на звернення до суду чи в його поновленні їй відмовлено. Якщо в поновленні строку позивачці відмовлено, то її позовну заяву суд повинен був залишити без розгляду.

Також суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачкою медичні документи, оскільки вони підтверджують, що строк звернення до суду вона пропустила з поважних причин. Не перевірив її доводи, що заяву про

2

звільнення вона написала під психологічним тиском керівництва Ічнянської райради, що вона мала намір забрати заяву про звільнення, що заява про звільнення була не зареєстрована. Крім того, суд не допитав у судовому засіданні   свідків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи суд 1 інстанції вірно встановив, що розпорядженням №7 голови Ічнянської райради від 15.02.2007 року, ОСОБА_1., начальника юридичного відділу, звільнено з займаної посади з 15.02.2007 року за власним бажанням, за станом здоров'я, за ст.. 38 КЗпП України.

Не погоджуючись зі звільненням з займаної посади ОСОБА_1 1.06.2007 року звернулась до суду з позовною заявою про поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що заяву про звільнення написала в стресовому стані і під великим тиском, проте суду не надала доказів, які б свідчили, що заява про розірвання трудового договору написана нею під тиском та примусом. З досліджених апеляційним судом матеріалів справи також не вбачається, що позивачка написала заяву про звільнення під психологічним тиском керівника установи .

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це уповноважений орган письмово за два тижні. У разі, коли заява про звільнення з роботи за власним бажанням, зумовлена неможливістю продовжувати роботу по поважній причині, уповноважений орган повинен розірвати договір у строк, про який просить працівник.

Враховуючи вимоги наведеної норми закону, та враховуючи, що позивачка власноручно написала та подала керівнику установи заяву про звільнення за власним бажанням, за станом здоров"я, з зазначенням дати звільнення - 15.02.2007 року, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач у відповідності з ч.1 ст.. 38 та ст.83 КЗпП звільнив позивачку з займаної посади з виплатою компенсація за невикористану відпустку.

Відповідного до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку, згідно ст.. 234 КЗпП районний суд може його поновити.

Як зазначалось вище позивачка була звільнена з займаної посади

3

15.02.2007 року і в цей день вона отримала трудову книжку, що підтверджується актом про вручення книжки від 15.02.2006 року (а.с.16) та не заперечується самою позивачкою. З позовом про поновлення на роботі позивачка звернулась 1.06. 2007 року, тобто з пропуском передбаченого ст.. 233 КЗпП строку.

Причину пропуску строку позивачка мотивувала тим, що вона довгий час хворіла та не знала про порушені її права. На підтвердження надала медичні документи відповідно до яких 19.02.2007 року позивачка пройшла ультразвукове дослідження, 26, 27 лютого 2007 року та 2 березня 2007 року позивачка зверталась до лікаря зі скаргами на дратівливість, біль у серці, безсоння та головний біль. 12 та 14 березня 2007 року знову зверталась на прийом до лікаря, який відмічав покращення її стану. 5 та 15 березня 2007 року зверталась на прийом до онколога. (а.с37-44,46)

Встановивши зазначене апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про відсутність підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду, оскільки позивачка не перебувала на стаціонарному лікуванні, в цей час зверталась до центу зайнятості, до райради, прокурора, а тому мала можливість своєчасно звернутись до суду з відповідною позовною заявою. Крім того, порушення позивачкою встановленого законом строку є значним.

Доводи апеляційної скарги, що суд в неповній мірі розглянув її позовні вимоги, зокрема не вирішив питання щодо поновлення чи відмови у поновленні їй строку, суд до уваги не приймає, оскільки у мотивувальній частині рішення суд 1 інстанції зазначив, що він не знаходить підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду.. Також суд не приймає доводи апелянта, що суд не допитав свідків, оскільки відповідно до протоколу судового засідання позивачка такого клопотання не заявляла, а відповідно до ст.. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхлити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2007 року - залишити    без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.