УКРАЇНА

          Справа № 2-180/11

№ провадження 2/443/19/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

          головуючого –судді Ритова В.І.

          при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МоноПак», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про зобов’язання вчинити дії та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МоноПак», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просить: зобов’язати відповідача оформити з ним трудові правовідносини шляхом укладення трудового договору з 14 червня 2010 року по 04 січня 2011 року; зобов’язати внести в трудову книжку записи про прийняття на роботу та звільнення за власним бажанням; зобов’язати провести всі відрахування у фонди соціального страхування та пенсійний фонд; стягнути з відповідача оплату за 87 днів непрацездатності в сумі 6 960 грн. та витрати, пов’язані з необхідністю придбання ліків та інших медичних затрат в сумі 845 грн. 32 коп.; стягнути заробітну плату в сумі 160 грн.; стягнути 5 280 грн. вихідної допомоги та 1 690 грн. моральної шкоди.

          В подальшому звернувся з заявою про зміну підстав та предмету позову, згідно якої позовні вимоги виклав у наступній редакції: просить 1. Зобов’язати ТОВ «МоноПак»невідкладно видати йому трудову книжку з зазначенням у ній часу його роботи в цьому підприємстві печатником з 14.06.2010 року по 4.01.2011 року та з зазначенням причин звільнення –за власним бажанням у зв’язку з невиконанням трудового законодавства наймодавцем ( ст. 38 ч. 3 КЗпП України); 2. Стягнути на його користь з відповідача –ТОВ «МоноПак»суму оплати за роботу 1.09. та 2.09.2010 року в ТОВ «МоноПак»печатником в сумі 160 грн.; 3. Стягнути на його користь з відповідача оплату за 87 днів непрацездатності з 3.09.2010 року по 4.01.2011 року –6 960 грн.; 4. Стягнути на його користь суму вихідної допомоги при звільненні у відповідності зі ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку –5 280 грн.; 5. Стягнути на його користь з відповідача суму компенсації за вимушений прогул з 4.01.2011 року по 4.05.2011 року –7 040 грн.; 6. Стягнути на його користь з відповідача суму на відшкодування його витрат на придбання ліків під час лікування в зв’язку з виробничою травмою –845 грн. 32 коп.; 7. Стягнути на його користь з відповідача суму на відшкодування його витрат за надання висновків суду медичної експертизи –89 грн. 17 коп.; 8. Стягнути на його користь з відповідача суму на відшкодування моральної шкоди –10 000 грн.; 9. Загалом стягнути з ТОВ «МоноПак»на його користь 30 374 грн. 49 коп.; 10. Судові витрати покласти на відповідача.

          На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14.06.2010 року був прийнятий на посаду печатника до відповідача, за домовленістю зарплата йому виплачувалась з розрахунку 10 грн. за годину і виплачувалась два рази. Неодноразово звертався у відділ кадрів з приводу належного оформлення трудових відносин, але йому пояснювали, що це станеться після здачі ним кваліфікаційного екзамену по професії. 19 серпня 2010 року він успішно здав екзамен і йому пообіцяли зарахувати на посаду печатника. 3 вересня 2010 року, близько 10 години при завантаженні печатної плівки під час роботи йому на ноги упав рулон плівки вагою 150 кг., внаслідок чого він отримав травму –перелом ноги. Тільки після звернення до управління Держгорпромнагляду України були складені акти про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 та Н-5 27.10.2010 року.

          У зв’язку з тим, що ТОВ «МоноПак»листки непрацездатності не оплачувались, додаткові витрати на лікування не відшкодовувались, він 13.12.2010 року письмово звернувся до директора з цього приводу та з приводу ведення трудової книжки на його ім’я і внесення до неї відповідних записів. Не одержавши відповіді на заяву, 24.12.2010 року він поштою відправив заяву на ім’я директора про розірвання трудового договору за власним бажанням з 4.01.2011 року у зв’язку з грубим багаточисельним порушенням щодо нього трудового законодавства у відповідності з приписами ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Лише з постанови слідчого прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська він дізнався, що наказом № 17 від 6.09.2010 року він звільнений з роботи у зв’язку з не проходженням іспитового строку і порушенням правил охорони праці. Трудова книжка всупереч вимогам ст. 47 та 48 КЗпП України не видавалась, розрахунок з ним не проведено.

          За його розрахунками йому не виплачено за два робочі дні 160 грн. заробітної плати, не оплачені 87 днів непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності, з розрахунку 80 грн. в день –6 960 грн.

          Позивач у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Представник відповідача позовні вимоги не визнав.

          Треті особи в судове засідання не з’явились, причину неявки суду не повідомили.

          Вислухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

          В судовому засіданні достовірно встановлено, що наказом № 13 ОК від 14.06.2010 року ОСОБА_1 прийнятий в ТОВ «Моно Пак»учнем друкаря з іспитовим строком (а. с. 119), а тому між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини.

          03 вересня 2010 року він отримав травму на виробництві, що підтверджується Актом № 1 про нещасний випадок від 27 жовтня 2010 року, затвердженим 28 жовтня 2010 року (а. с. 18-21) та Актом розслідування нещасного випадку, що стався 03 вересня 2010 року о 10 годині в ТОВ «Моно Пак»від 28 жовтня 2010 року ( а. с. 22-25).

          На лікарняному ОСОБА_1 знаходився з 03 вересня 2010 року по 04 січня 2011 року, що підтверджується листками непрацездатності ( а. с. 12, 13, 14 та 15) і стати йому до роботи рекомендовано 05 січня 2011 року.

          Причинами нещасного випадку згідно розділу 4 Акту розслідування явилося невиконання посадових обов’язків ОСОБА_3 (третя особа в справі), який своїми діями порушив вимоги «Посадової інструкції начальника виробництва»: п.2.3 «Організовує оперативний контроль за ходом виробництва», п. 2.5 «Вживає заходи по попередженню та усуненню порушень ходу виконавчого процесу», а також невиконання вимог інструкції з охорони праці ОСОБА_1, який своїми діями порушив вимоги «Інструкції з охорони праці № 32 друкаря глибокого друку»: п. 3.1 «Виконувати роботи з дотриманням вимог особистої безпеки».

          ОСОБА_1 просить зобов’язати ТОВ «Моно Пак»невідкладно видати йому трудову книжку з зазначенням у ній часу його роботи в цьому підприємстві печатником з 14.06.2010 року по 4.01.2011 року з зазначенням причин звільнення –за власним бажанням в зв’язку з невиконанням трудового законодавства наймодавцем ( ст. 38 ч. 3 КЗпП України).

          Ця вимога позивача, на думку суду, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, трудової книжки на підприємстві немає, оскільки позивач її не представив. Дану обставину підтвердив і позивач, пояснивши, що він намагався здати трудову книжку, але її в нього не прийняли.

          Окрім того, згідно наказу № 17 –ОК від 06.09.2010 року ОСОБА_4 звільнений з 06.09.2010 року у зв’язку з не проходженням іспитового строку та порушенням правил охорони праці та техніки безпеки. Даний наказ ніким не оспорено і не скасовано, а тому він на даний час являється чинним.

          Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що цю вимогу ОСОБА_1 слід задовольнити в частині зобов’язання ТОВ «Моно Пак»внести в трудову книжку в добовий строк з дня надання трудової книжки позивачем запис про період його роботи в установі учнем друкаря (як зазначено в наказі № 13 – ОК від 14.06.2010 року про прийом на роботу) із дня прийняття на роботу по день звільнення.

          Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заробітну плату за 1 та 2 вересня 2010 року в розмірі 160 грн. та за 87 днів непрацездатності з 3.09.2010 року по 4.01.2011 року в розмірі 6 960 грн. також слід задовольнити частково з наступних підстав.

          Позивач робив розрахунок, виходячи із заробітної плати, яка, з його слів, йому виплачувалась у розмірі 10 грн. за годину, тобто –80 грн. за робочий день.

          В той же час, згідно наказу № 13 –ОК від 14.06.2010 року про прийом позивача на роботу йому встановлено оклад згідно штатного розпису і цей оклад згідно штатного розпису становить 900 грн. на місяць (а. с. 117-118).

          У вересні місяці 2010 року 22 робочі дні, а тому денна заробітна плата ОСОБА_1 становить: 900 грн. : 22 = 40 грн. 90 коп.

          Таким чином, за два відпрацьовані дні 1 та 2 вересня 2010 року з ТОВ «Моно Пак»на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути: 40,90 + 40,90 = 81 грн. 80 коп., а за 87 днів непрацездатності сума стягнення становить: 40,90 Х 87 = 3 558 грн. 30 коп.

          Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Моно Пак»на його користь 5 280 грн. вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України задоволенню не підлягають, оскільки вказана стаття втратила чинність з 01 січня 2009 року.

          Не підлягають задоволенню, на думку суду, і вимоги позивача про стягнення на його користь суми компенсації за час вимушеного прогулу з 4.01.2011 року по 4.05.2011 року в розмірі 7 040 грн., оскільки доказів самого вимушеного прогулу позивач суду не надав. Як зазначається вище, ОСОБА_1 звільнений з роботи наказом № 17 –ОК від 06.09.2010 року з 06.09.2010 року і цей наказ не скасовано. Позивач ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не просив визнати наказ незаконним та скасувати, а тому він являється на даний момент чинним. Питання про законність чи незаконність звільнення ОСОБА_1 з роботи не ставилось перед судом, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Суд вважає, що не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача 845 грн. 32 коп. витрат на придбання ліків під час лікування у зв’язку з виробничою травмою. У суду не викликає сумніву той факт, що позивач поніс витрати на лікування, але які ліки він купував і чи саме ці ліки пов’язані з лікуванням виробничої травми, їх кількість і необхідність –на ці питання відповідь може дати лише судово-медичний експерт, а позивач відмовився від призначення судово-медичної експертизи і оплати її вартості.

          Не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 89 грн. 17 коп. витрат за надання висновку судово –медичної експертизи, оскільки цей висновок, на думку суду, має суттєве значення для кваліфікації дій винних осіб при розгляді кримінальних справ, а не при розгляді цивільних справ. Ніхто цього висновку від позивача не вимагав і він його зробив за власною ініціативою, а тому оплачувати ці послуги він повинен сам.

          Стосовно моральної шкоди суд приходить до висновку, що позивачу моральна шкода була дійсно завдана тим, що травму він отримав на виробництві і, окрім його вини в отриманні травми, мається і вина відповідальної особи підприємства, а саме начальника виробництва ОСОБА_3 –третьої особи в справі, який порушив вимоги «Посадової інструкції начальника виробництва», що підтверджено Актом розслідування нещасного випадку, який ніким не оспорено і не оскаржено.

          В той же час суд приходить до висновку, що з урахуванням вини самого позивача в отримані травми на виробництві сума моральної шкоди повинна становити не 10 000 грн., як просить позивач, а 5 000 грн. і ця сума, на думку суду, відповідає тим стражданням, які завдано позивачу і самою травмою, і негативним відношенням керівництва ТОВ «Моно Пак»до події та позивача (нещасний випадок стався 3 вересня 2010 року, а Акт про нещасний випадок складено лише 27 жовтня 2010 року і то лише під тиском контролюючих органів).

          Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути задоволені частково. Необхідно зобов’язати ТОМ «Моно Пак»внести в трудову книжку в добовий строк з дня надання трудової книжки позивачем запис про період його роботи в установі учнем друкаря (як зазначено в наказі № 13 –ОК від 14.06.2010 року про прийом на роботу) із дня прийняття на роботу по день звільнення, стягнути з ТОВ «Моно Пак»на користь ОСОБА_1 81 грн. 80 коп. заробітної плати за 1 та 2 вересня 2010 року, 3 558 грн. 30 коп. заробітної плати за 87 днів непрацездатності у зв’язку з отриманням ним травми на виробництві та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 8 640 грн. 10 коп. Судові витрати стягнути з відповідача на користь держави.

          В іншій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моно Пак», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про зобов’язання вчинити дії та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Моно Пак»внести в трудову книжку ОСОБА_1 протягом доби з дня надання трудової книжки позивачем запис про період його роботи в установі учнем друкаря (як зазначено в наказі № 13 –ОК від 14.06.2010 року про прийом на роботу) із дня прийняття на роботу по день звільнення.                                                                                                     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моно Пак» на користь ОСОБА_1 81 грн. 80 коп. заробітної плати за 1 та 2 вересня 2010 року, 3 558 грн. 30 коп. заробітної плати за 87 днів непрацездатності у зв’язку з отриманням ним травми на виробництві та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 8 640 грн. 10 коп.

          В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моно Пак»на користь ОСОБА_1 120 грн. витрат, понесених ним на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та на користь держави судовий збір 214 грн. 60 коп.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд.

          Головуючий В.І.Ритов.