Справа № 2/0544/3142/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
При секретарі Горгоцької А.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди --
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ВАТ “Содовий завод” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 08.02.2001 року та була звільнена з підприємства 28.08.2002 року, після звільнення відповідач не розрахувався з нею та на теперішній час заборгованість по заробітній платі складає 3102 грн. 54 коп. станом на 01.07.2012 року, у зв’язку з чим просить суд стягнути з ВАТ “Содовий завод” заборгованість по заробітній платі у розмірі 3102 грн. 54 коп., суму середньої заробітної плати за весь час затримки при звільненні, починаючи з 29.08.2012 року по день ухвалення судового рішення та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила заявлені вимоги, навила доводи аналогічні доводам позовної заяви та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод” в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с.12). Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 08.02.2001 року по 28.02.2002 року працював у відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод” (а.с.3-5). При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 3102 грн. 54 коп. станом на 01.07.2012 року, що підтверджується довідкою відповідача №5-8397 від 12.07.2012 року (а.с.6).
Вирішуючи питання стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 28.02.2002 року, заборгованість по заробітній платі складає 3102 грн. 54 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені по день ухвалення судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).
З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Оскільки передбачене ст. 117 КЗпП України стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є санкцією в розумінні Закону, то суд вважає, що спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені не є спором про стягнення заробітної плати, та ці виплати не входять до переліку зобов’язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року (а.с.14), вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ “Содовий завод” м. Слов’янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ “Содовий завод” м. Слов’янськ визнано банкрутом.
За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку не входять до переліку зобов’язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, у зв’язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя
У зв’язку з цим, а також враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди –задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод”, що розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі складає 3102 грн. 54 коп. станом на 01.07.2012 року.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод”, що розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) –26503448, отримувач –УДКС у м. Слов’янську (м. Слов’янськ), код ЄДРПОУ (банку) –34686605, банк отримувача – ГУДКСУ у Донецькій області, МФО –834016, код класифікації доходів бюджету –22030001.
В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.Є. Мірошниченко