Справа № 22ц-738/2008                          Головуючий у 1-й інст. - Кобилецький І.Ф.

                                                                                                   Доповідач -  Литвиненко І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       8 травня  2008  року                                                                       місто  Чернігів

                               А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                                головуючого  судді  -  Литвиненко І.В.

                               суддів  -  Лазоренка М.І., Бобрової І.О.

                               при  секретарі - Штупун О.М..             

                                з участю  - ОСОБА_1, її адвоката ОСОБА_2, представника   відповідача Чемериса А.О., третьої особи ОСОБА_3

          розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Чернігові   цивільну  справу  за апеляційною  скаргою    ОСОБА_1 на рішення Ніжинського   міськрайонного суду  Чернігівської області  від 25 лютого  2008 року в справі за позовом    ОСОБА_1  до Державного територіально-галузевого  об'єднання „Південно-Західна  залізниця”  про поновлення  на роботі  і виплату  заробітної плати за час  вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_1 звернулась з позовом про поновлення на посаді продавця 4 розряду  станції Ніжин Південно-Західної залізниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважаючи своє звільнення за п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним.

        Рішенням Ніжинського   міськрайонного суду  від 25 лютого  2008 року у задоволенні позову  відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення  районного суду через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи  і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

         Апелянт зазначає, що відсутні належні докази знаходження її в нетверезому стані на робочому місці 07.03.2007 року, а акт про розпиття спиртних напоїв  вона підписала під психологічним тиском інспектора ОСОБА_4 Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що вона самостійно пройшла медогляд у нарколога і в протоколі огляду вказано на відсутність алкоголю в організмі. Також апелянт вказує на порушення відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки  звільнення з роботи було проведено без відібрання від  неї  письмового пояснення.

                   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд  приходить до  висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду слід скасувати через  невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

           Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на станції Ніжин  продавцем 4 розряду, в обов'язки якої згідно з виробничою інструкцією (а.с.17-21) входило підміняти чергового  по кімнатах відпочинку.

         Згідно до  трудового розпорядку  (а.с.22-24) ОСОБА_1 виконувала обов'язки чергової по кімнатах відпочинку з 20 год 06.03.2007 року по 8 год  07.03.2007 року з перервою для відпочинку 0-30 - 1-00 год.

         Працівник Інспекції ЦІКС ОСОБА_407.02.2007 року при спробі зайти до кімнати відпочинку „Люкс” побачив у кімнаті ОСОБА_1, незнайомого чоловіка, пляшку спиртного і склав акт (а.с.25) про те, що  працівник кімнати відпочинку ОСОБА_1 розпивала спиртні напої в кімнаті „Люкс” з сторонньою особою, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи  за знаходження на робочому місці в нетверезому стані за п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України згідно з наказом № 5 від 07.03.2007 року.

         Оскільки ст. 40 ч.1 п.7 КЗпП України передбачає розірвання  трудового договору  з ініціативи  власника або уповноваженого ним органу, то обов'язок  доведення факту  появи на роботі  у нетверезому стані лежить на власнику або уповноваженому ним органу. 

         За таких обставин, відповідач повинен  був надати суду належні  докази, що обґрунтовують законність звільнення позивачки за знаходження на робочому місці в нетверезому стані.

         Проте, апеляційний суд вважає, що відповідачем не був доведений беззаперечними доказами факт знаходження на робочому місці ОСОБА_1 у нетверезому стані як того вимагає ст.60 ЦПК України.

         Так,  в наказі про звільнення є посилання  на працівників інспекції ЦІКС , які 07.03.2007 в нічний час 0 год 50  хвил виявили що ОСОБА_1 розпивала спиртні напої на робочому місці.

         Однак,  згідно до акту від 07.02.2007 року були присутні лише один працівник ЦІКС ОСОБА_4 та чергова по вокзалу ОСОБА_5 і час коли вони виявили порушення в акті не зазначений. Крім того, допитані вже як свідки ОСОБА_4 (а.с.137-139) та ОСОБА_5 (а.с.139-140) пояснили, що вони не бачили як позивачка вживала спиртні напої, а лише її вигляд свідчив про вживання алкоголю і вони відчували запах алкоголю. В той же час, з виписки з журналу прийому хворих медпункту вокзалу ст.Ніжин (а.с.37) вбачається, що медпрацівник запаху алкоголю не виявив,а за візуальним оглядом вона можливо приймала спиртне.  Як пояснила ОСОБА_1 вона підписала акт на прохання інспектора, а в поясненнях, які відібрав зразу ж ОСОБА_4(а.с.185), вона  зазначила, що вона спиртні напої не вживала, а пляшка належала пасажиру, який зайшов до кімнати відпочинку.

         В матеріалах справи (а.с.31) є акт , підписаний черговою по вокзалу ОСОБА_5, касирами ОСОБА_6 і ОСОБА_7, про те, що продавець 4 розряду 00 год 50 хв  знаходився в стані сп'яніння  і ознаками сп'яніння є запах алкоголю. Проте,  в акті відсутні відомості  про дату такої події, прізвище продавця, зазначено лише що ОСОБА_1 від підпису та того, що була у стані сп'яніння відмовилась.

         Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що у відповідача не було достатніх доказів для звільнення позивачки з роботи, а провести  медичний огляд для встановлення факту стану сп'яніння  ОСОБА_1 адміністрація відмовилась.

         ОСОБА_1 за власною ініціативою пройшла медичний огляд і здала аналіз сечі, згідно до яких (а.с.6-7) станом на 07.03.2007 року о 9-00 год вона була  твереза і алкоголь не виявлено.

         Оскільки вказаним обставинам суд  першої інстанції  не дав  належної  оцінки, порушив норми матеріального права, що призвело до постановлення  незаконного рішення, то воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

         При обрахуванні  середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд бере до уваги довідку про заробіток (а.с.5), згідно до якої середній заробіток позивачки становить 1027,88 грн і за 14 місяців вимушеного прогулу їй належить до виплати 14390,32 коп. Довідку про середньомісячну заробітну плату та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.179), згідно до якої середньомісячна заробітна плата позивачки є нижчою, апеляційний не приймає до уваги, оскільки ні відповідач, ні третя особа не змогли пояснити різницю та довести правильність обрахування.

            Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати   на користь держави 143 грн 90 коп державного мита та 30 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.

            Керуючись ст.ст. 235, 40 ч.1 п.7  КЗпП  України, ст.ст. 303, 307, 309 п.3,4, ст.ст. 315-316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного  суду   від 25 лютого 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді продавця 4 розряду на станції Ніжин Державного територіально-галузевого  об'єднання „Південно-Західна  залізниця” з 7 березня 2007 року.

Стягнути з Державного територіально-галузевого  об'єднання „Південно-Західна  залізниця” на користь ОСОБА_1 14390 грн 32 коп за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державного територіально-галузевого  об'єднання „Південно-Західна  залізниця” на користь держави 143 грн 90 коп державного мита та 30 грн  витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.        

   Головуючий:                                       Судді :