Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-1414/ 2008р. Головуючий у першій інстанції Бершадська О.В.
Категорія 46,50 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Бубличенко В.П.,
суддів - Черниш Т.В.,
Сукач Т.О.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2004 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2001р. по 13 вересня 2004 року вона перебувала з відповідачем в шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3, який після припинення в серпні 2003 року з відповідачем сімейних стосунків залишився проживати з нею. Відповідач з того часу з дитиною не спілкується, не турбується про фізичний та духовний розвиток сина, не приймає участі в його вихованні, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, аліменти, визначені за рішенням суду від 19 листопада 2003 року, не сплачує.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року позов задоволено: ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Зазначав, зокрема, що суд залишив поза увагою його, відповідача, доводи щодо відсутності умислу на ухилення від утримання дитини, не врахував, що він страждає тяжкою душевною хворобою, а позивачка чинить перешкоди в спілкуванні з сином.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги, позивач та її представник ці доводи не визнали, стверджуючи, що відповідач протягом останніх п'яти років проявляв абсолютну байдужість в ставленні до сина і переймався лише питаннями, пов'язаними зі звільненням від сплати аліментів.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або іншого заходу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3а, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який постійно проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні. 13 вересня 2004 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.5, 6,9,196).
Задовольняючи позов, суд керувався тим, що ОСОБА_1 протягом кількох років умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не надає матеріальної допомоги та не сплачує аліменти на її утримання.
Покладений в основу рішення висновок про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав узгоджується з нормою ст. 164 СК, відповідає обставинам справи та доказам.
Вирішуючи спір, суд, належно оцінивши надані докази, встановив, що ОСОБА_1 з серпня 2003 року дійсно з дитиною не спілкується, не приймає будь- якої участі у його вихованні, аліменти не сплачує.
Представник відповідача ці факти не спростував, мотивуючи їх хворобою ОСОБА_1, який, як підтверджено довідкою обласної психіатричної лікарні, з 2007 року перебуває на диспансерному обліку, неодноразово лікувався з приводу параноїчної шизофренії. Однак переконливих доказів, які б свідчили, що виконувати батьківський обов'язок відповідачеві перешкоджала зазначена обставина та поведінка позивачки, не надано. Не містять їх і матеріали справи. Ним оспорювались в судовому порядку лише питання щодо сплати заборгованості по аліментах, які він зовсім не сплачував протягом кількох років.
Як пояснила представник Служби у справах дітей виконкому Кіровської районної ради у м. Кіровограді, ОСОБА_1 жодного разу не звертався з приводу усунення перешкод у спілкуванні з сином. Не являвся і на численні запрошення; його мати, з якою він проживає, не дала можливості обстежити побутові умови проживання відповідача, зустрітися з ним. Виходячи з таких обставин, рада як орган опіки і піклування, керуючись інтересами дитини, яка фактично не знає свого батька, оскільки той не проявляв турботи про неї, дійшла до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. З таким висновком погодився суд першої інстанції, визнавши доведеним факт ухилення відповідача протягом кількох років від спілкування з сином та виконання своїх обов'язків щодо його виховання, свідомого нехтування цими обов'язками.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильного по суті рішення суду, постановленого насамперед в інтересах малолітньої дитини. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а тому,
керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді