Справа № 22ц-1600/2006

Головуючий у 1 інст.- Карапута Л.В. Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року                                                                        м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:            ОСТРЯНСЬКОГО В.І.

суддів:                         ЛИТВИНЕНКО І.В., СМАГЛЮК Р.І.

при секретарі:           Мехед Т.О.

з участю:                    позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників ДВС у Деснянському районі м. Чернігова Карпуся С.В. та Гавриленко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Деснянському районі міста Чернігова про зобов'язання повернути жито в натурі,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі Державна виконавча служба у Деснянському районі м. Чернігова просить скасувати рішення суду як необгрунтоване та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Заочним рішенням від 04.05.2006 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 Суд зобов'язав ДВС у Деснянському районі м. Чернігова повернути ОСОБА_1 81,6 т жита групи „А" в натурі. Мотивував суд своє рішення тим, що незаконним описом та арештом майна Чернігівської МТС, яка уступила право вимоги цього майна ОСОБА_1 за договором від 26.12.2003 року, завдана шкода і винна сторона відповідно до ст. 1166 ЦК України повинна відшкодувати шкоду.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що ДВС у Деснянському районі не є правонаступником відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції, яке складало неправомірний акт опису й арешту майна від 24.01.2002 року і яке ліквідовано 12.01.2006 року , а тому не може відповідати за винні дії іншої юридичної особи. Крім того, апелянти звертають увагу на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2004 року , яким було відмовлено „Украгротрейд" , що має право вимоги за договором уступки від Чернігівського МТС, в позові про повернення цих же 81,6 т жита з тих підстав, що договір уступки має бути на реальні права вимоги, а вимоги до ДВС не може бути, так як відповідач не вивозив зерно жита з ВАТ „Н.-Сіверське ХПП" і не реалізовував.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд виходив з положень ст. 1166 ЦК України. Проте , поза увагою суду залишились положення ст. 11 Закону України „Про державну виконавчу службу" та ст.86 Закону України „Про виконавче провадження", які передбачають відшкодування шкоди , завданої діями деревного виконавця за рахунок коштів державного бюджету, а тому необхідно залучати до участі у справі в якості відповідачів відповідні територіальні органи Державного казначейства України, на чому наголошувалось в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2006 року №14.

Крім того, судом першої інстанції залишилось нез'ясованим питання про те хто є правонаступником відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції і на підставі чого, яким нормативним актом передбачено, як питання про правонаступництво вирішувалось у рішенні про ліквідацію цієї установи.

Як вбачається з рішення , суд першої інстанції виходив з наявності протиправних дій відділу ДВС , встановлених рішенням суду від 22.04.2006 року, та пояснень позивача про відсутність у нього і Чернігівської МТС 81,6 т жита. Однак , ці висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи і не вказують на причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданою шкодою. Зокрема, відсутні відомості про те на підставі чого і коли зерно у кількості 81,6 т потрапило до ВАТ „Н.-Сіверське ХПП" на зберігання, кому воно належить за документами, куди зерно поділося після зняття неправомірного арешту на нього, де знаходиться зараз це зерно і яке відношення має відповідач до втрати позивачем зазначеного зерна.

За таких обставин, судове рішення не може вважатись законним та обгрунтованим, воно ухвалене без залучення до участі у справі всіх осіб, права і обов'язки яких зачіпаються, а також при неповно з'ясованих обставинах справи, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.1, ст. 311 п. 4, ст.316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 4 травня 2006 року скасувати, а справу направити до того ж суду на новий розгляд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.