ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

24 жовтня 2006 р.

№ 16/377

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Панченко Н.П.,

Кота О.В.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ВАТ “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт

на рішення та постанову

господарського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2006 року Львівського апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року

у справі

№ 16/377

господарського суду

Івано-Франківської області

за позовом

ВАТ “Будівельник”

до	ВАТ “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт

про	стягнення заборгованості за договором підряду у сумі 218 619 грн. 27 коп.

за участю представників сторін

від позивача –

Романко В.М.

від відповідачів –

Мелимук В.В.

В С Т А Н О В И В:

          ВАТ “Будівельник” звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт про стягнення заборгованості за договором підряду у сумі 218 619 грн. 27 коп., із них боргу в сумі 139 213 грн. 94 коп., 3 % річних в розмірі 14 602 грн. 58 коп., інфляційних витрат в розмірі 64 802 грн. 75 коп.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору підряду № 12/107-02/р від 17.06.2002 і нормам цивільного та господарського законодавства не розрахувався повністю за виконані позивачем у грудні 2002 року підрядні роботи, тому відповідач має нести відповідальність на підставі ст.229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України.

          У ході судового провадження позивач подав до господарського суду Івано-Франківської області заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 209 193 грн. 99 коп., із них боргу в сумі 139 213 грн. 94 коп., 3 % річних у розмірі 13 097 грн. 24 коп. та інфляційних витрат у розмірі 56 882 грн. 81 коп. згідно акту звірки розрахунків від 01.05.2005, за яким було скориговано заборгованість.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2006 у справі № 16/377 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи за договором № 12/107-02/р від 17.06.2002 в сумі 209 193 грн. 99 коп., з яких: 139 213 грн. 94 коп. –сума основного боргу, 13 097 грн. 24 коп. –3 % річних, 56 882 грн. 81 коп. –інфляційні збитки, а в решті суми позовних вимог провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.  

          Рішення мотивоване тим, що позивач відповідно до договору підряду №12/107-02/р від 17.06.2002 мав право вимагати у відповідача проведення розрахунку за виконані будівельно-монтажні роботи першого комплексу (20 квартир) 60 квартирного житлового будинку протягом 10 днів після підписання акту Ф-3, а з моменту несплати відповідачем боргу за виконані підрядні роботи, у позивача також виникло право на нарахування на суму боргу інфляційних та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.          

          Львівський апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2006 у справі № 16/377 (колегія  суддів: головуючий –Орищин Г.В., судді –Бобеляк О.М., Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2006 –без змін, погодившись з висновками господарського суду Івано-Франківської області.

          

          У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у справі № 16/377 з огляду на те, що зазначені судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначає, що факт підписання актів виконаних робіт форми КБ-2в, які виконані з порушенням оформлення, не є підставою для проведення повних розрахунків з позивачем, оскільки п.4.3 договору від 17.06.2002 передбачає, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються не пізніше, як через 20 днів після підписання акту здавання всього об’єкту в експлуатацію, а не першого пускового комплексу – 20 квартир.

          Також, за твердженням відповідача, позивачем запроцентовано, але не виконано певну кількість робіт відповідно до умов договору підряду, а натомість виконані роботи, що не передбачені кошторисом та не погоджені із замовником.

          Таким чином, відповідач посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми ст.ст. 836, 844, 852, 854, 857, 858, 861, 875, 877, 883, 884 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у справі № 16/377  без змін, а касаційну скаргу –без задоволення з огляду на правомірність та обґрунтованість зазначених судових рішень.

У відзиві позивач зазначає, що завершені будівельні роботи за договором підряду були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, що підтверджується актом виконаних робіт Ф-2 та довідками про вартість виконаних робіт Ф-3, і при досудовому врегулюванні спору відповідач повністю визнавав борг та не мав жодних претензій до якості та обсягу виконаних робіт за договором, тому доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 28.09.2006 у справі №16/377 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 2310.2006 у справі № 16/377 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), судді Панченко Н.П., Кот О.В.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального та матеріального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2002 між Надвірнянським управлінням бурових робіт, яке діяло від імені ВАТ “Укрнафта”, та ВАТ “Будівельник” (позивач) було укладено договір № 12/107-02/р на виконання робіт при будівництві 60-тиквартирного житлового будинку в м. Надвірна по вул. Черемшини (договір підряду), відповідно до умов якого підрядник (позивач) в межах договірної ціни виконує всі передбачені замовленням роботи по завершенню будівництва чотирьох секцій (40 квартир) 60-ти квартирного жилого будинку, здає в обумовлені строки об’єкт в експлуатацію замовнику (відповідач), а замовник оплачує виконані роботи на умовах договору.

Згідно п.4.2 вищезазначеного договору замовник щомісяця здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту Ф-3, після підписання якого повноважними представниками сторін, протягом 10 днів здійснюється оплата виконаних робіт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3) за грудень 2002 року, підписаної сторонами, загальна вартість виконаних робіт становила 551 544 грн. Крім того, сторонами було підписано акти приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в за грудень 2002 року.

Судами встановлено також, що актом державної приймальної комісії від 24.12.2002 перший комплекс (20 квартир) 60-ти квартирного житлового будинку в м. Надвірній по вул. Черемшини був прийнятий в експлуатацію, а розпорядженням голови Надвірнянської державної адміністрації за № 402 від 29.12.2002 вказаний акт державної комісії був затверджений.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок проведеної реорганізації в структурі ВАТ “Укрнафта” правонаступником Надвірнянського УБР стало Прикарпатське УБР ВАТ “Укрнафта”, яке є відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.09.2005 позивач направив відповідачу претензію № 26 з проханням про повернення суми боргу за виконані за грудень 2002 року роботи у розмірі 139213 грн. 94 коп., але відповідач добровільно погасити заборгованість відмовився.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем за виконані роботи частково, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між підприємствами призвело до утворення заборгованості  у сумі 139 213 грн. 94 грн.

                    Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 16/377 дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за договором підряду № 12/107-02/р у сумі 209 193 грн. 99 коп. та вірно застосували п.2 ст.625 ЦК України при стягненні з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

          

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта” в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт залишити без задоволення.

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у справі № 16/377 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      С. Самусенко

Судді:                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                    О. Кот