ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 19/806 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Кота О.В., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Будтраст” |
на рішення та постанову | господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року |
у справі | № 19/806 |
господарського суду | Хмельницької області |
за позовом | ТОВ “Будтраст” |
до | ТОВ “Левада” |
про | спонукання до продовження договору суборенди |
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Будтраст” звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ “Левада” про спонукання відповідача до продовження виконання умов договору суборенди від 13.06.2003, укладеного між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем п.3.4 договору суборенди від 13.06.2003, ст.778 Цивільного кодексу України, Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендними правовідносинами”, ст.188 Господарського кодексу України та ст.651 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.04.2006 у справі № 19/806 (суддя Розізнана І.В.) в задоволенні позову ТОВ “Будтраст” до ТОВ “Левада” відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач згідно ст.782 Цивільного кодексу України мав право на одностороннє розірвання договору суборенди від 13.06.2003 внаслідок порушення позивачем умов договору щодо періодичності внесення орендних платежів та наявності періодів невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд всупереч положень ст.762 Цивільного кодексу України.
Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 13.07.2006 у справі № 19/806 (колегія суддів: головуючий –Шкляр Л.Т., судді –Гулова А.Г., Пасічник С.С.), погодившись з висновками господарського суду Хмельницької області, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2006 залишив без задоволення.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2006 і постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 у справі № 19/806 та прийняти нове рішення.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що зазначені рішення прийняті без належної юридичної оцінки фактичних обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами не були враховані положення договору суборенди від 13.06.2003, відповідно до яких, орендар здійснює орендну плату орендодавцю не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Відповідно до п.3.4 договору орендна плата може здійснюватися шляхом передачі орендодавцю грошових коштів, товарів, товарно-матеріальних цінностей, обладнання, що оформлюється додатковими угодами.
Вищим господарським судом України ухвалою від 28.09.2006 у справі №19/806 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 30.09.2006 у справі № 19/806 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), судді Панченко Н.П., Кот О.В.
Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до п.п. 1, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.06.2003 між ТОВ “Будтраст” та ТОВ “Левада” було укладено договір суборенди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове володіння та користування майно цегельного заводу в с.Доброгорща Хмельницького району терміном на 10 років.
Відповідно до п.3.1 договору від 13.06.2003, дослідженого господарськими судами попередніх інстанцій, розмір орендної плати за орендоване майно становить 583 грн. за кожен місяць оренди. Всі здійснені орендарем поліпшення за його заявою з погодження орендодавця враховуються в розрахунок орендної плати.
Пунктом 3.2 договору визначається, що орендар здійснює оплату та договором в національній валюті України готівкою або в безготівковій формі не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі виставлених орендодавцем рахунків.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в рахунок орендної плати орендодавцю можуть бути передані товари, обладнання, інші товарно-матеріальні цінності, що формуються відповідними додатковими угодами згідно п.3.4 договору суборенди від 13.06.2003.
Відповідно до встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин у справі позивач передав відповідачеві дизпаливо на суму 5 398 грн. 66 коп. згідно податкової накладної № РН-0000037 від 19.06.2003.
Господарськими судами встановлено, що зазначена накладна не містить будь-яких посилань про зарахування поставленого дизпалива в якості орендної плати за договором суборенди від 13.06.2003.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій було зроблено вірний висновок, що в даному випадку передача товарно-матеріальних цінностей не охоплюється умовами договору суборенди, укладеного між сторонами, враховуючи при цьому відсутність додаткової угоди про зарахування товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати орендних платежів.
Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до акту про вартість виконаних робіт за березень 2004 року позивачем було виконано роботи з капітального ремонту об’єкту оренди на суму 8 267 грн. по травень 2005 року, позивачем було сплачено орендну плату за період з червня 2004 року по квітень 2005 року у сумі 5 353 грн. 93 коп. за платіжним дорученням № 522 від 22.03.2005, а також у сумі 574 грн. 46 коп. за платіжним дорученням № 569 від 20.04.2005.
При цьому, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було допущено несплату орендної плати за період з серпня 2004 року по лютий 2005 року, що підтверджується рахунком № 7 від 19.03.2005 та випискою з банківського рахунку позивача від 22.03.2005.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За встановленими господарськими судами попередніх інстанцій обставинами справи листом № 12 від 29.03.2005 відповідач повідомив позивача про розірвання з 01.04.2005 договору суборенди від 13.06.2003 на підставі ст.782 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку, що у відповідача виникло право відмовитися від договору суборенди на підставі ст.782 ЦК України, враховуючи при цьому порушення позивачем умов договору щодо періодичності внесення орендних платежів.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Будтраст” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 у справі № 19/806 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Панченко
О. Кот