ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1627/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б.,

суддівДанилової М.В., Рогач Л.І.,

за участю представників:

позивачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року

у справі№ 5015/1627/12 господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"

простягнення заборгованості у сумі 5 959 957, 49 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" про стягнення 5 959 957, 49 грн., з яких 5 249 668, 32 грн. основного боргу 496 386,29 грн. пені, 163 551,59 грн. -3% річних, 50 351,29 грн. інфляційних витрат, посилаючись на приписи статей 202, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України та статей 173, 231, 232, 265 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором № 3096/014043 на поставку мінеральних добрив від 10.02.2011 р., в результаті чого утворилась заборгованість та підстава для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2012 р. у справі №5015/1627/12 (суддя Чорній Л.З.) позов ТОВ "АМАКО Україна" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Лендком ЮА" 5 249 638,32 грн. основного боргу, 332 504,35 грн. пені, 163 551,59 грн. -3% річних, 50 351,29 грн. інфляційних втрат та 65 640,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, вказавши, разом з тим, що сума пені нарахована позивачем без врахування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим судом здійснений перерахунок пені.

За апеляційною скаргою ТОВ "Лендком ЮА" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.), переглянувши рішення Львівської області від 07.06.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.08.2011 р. залишив вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з тих же підстав.

ТОВ "Лендком ЮА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 р. у справі № 5015/1627/12 скасувати частково -в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "АМАКО Україна" відмовити.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясували всі обставин справи, залишивши поза увагою, зокрема, той факт, що згідно з умовами договору право вимоги у ТОВ "АМАКО Україна" до ТОВ "Лендком ЮА" виникає лише після проведення переговорів щодо врегулювання спірних питань. Скаржник вважає, що невиконання позивачем істотної умови договору (п. 11.1 договору) щодо обов'язковості використання можливості врегулювати спір шляхом партнерських переговорів порушує права відповідача, а також свідчить про відсутність підстав для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій, нарахування яких пов'язане з настанням моменту виконання зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 10.02.2011 р. між ТОВ "АМАКО Україна" та ТОВ "Лендком ЮА" укладено договір № 3096/014043, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, пакуванням визначаються специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору між сторонами було укладено:

додаток № 1 до договору -Специфікацію від 10.02.2011 р., згідно із якою ТОВ "АМАКО Україна" зобов'язувалося поставити ТОВ "Лендком ЮА" товар -аміачну селітру на загальну суму 2 285 035,80 грн., а ТОВ "Лендком ЮА" -оплатити вартість товару до 25.03.2011 р.;

додаток № 2 до договору -Специфікацію від 10.03.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 2 289 914,88 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 25.03.2011 р.

додаток № 3 до договору -Специфікацію від 10.03.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 1 005 660,00 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 25.03.2011 р.

додаток № 4 до договору -Специфікацію від 22.03.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 970 200,00 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 30.03.2011 р.

додаток № 5 до договору -Специфікацію від 22.03.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 874 924,20 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 25.03.2011 р.

додаток № 6 до договору -Специфікацію від 01.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 422 259,84 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 05.04.2011 р.

додаток № 7 до договору -Специфікацію від 01.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 933 397,92 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 05.04.2011 р.

додаток № 8 до договору -Специфікацію від 01.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -нітроамофоску на загальну суму 602 100,54 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 04.04.2011 р.

додаток № 9 до договору -Специфікацію від 05.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -тукосуміш на загальну суму 563 553,79 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 07.04.2011 р.

додаток № 10 до договору -Специфікацію від 07.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - аміачну селітру на загальну суму 2 133 480,96 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 08.04.2011 р.

додаток № 11 до договору -Специфікацію від 10.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - нітроамофоску на загальну суму 880 552,80 грн., а відповідач - оплатити вартість товару до 14.04.2011 р.

додаток № 12 до договору -Специфікацію від 20.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - нітроамофоску на загальну суму 4 226 653,44 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 23.04.2011 р.

№ 13 до договору -Специфікацію від 20.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 2 472 103,68 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 22.04.2011 р.

№ 14 до договору -Специфікацію від 20.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 1 143 620,40 грн., а відповідач - оплатити вартість товару до 22.04.2011 р.

№ 15 до договору -Специфікацію від 20.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар -аміачну селітру на загальну суму 7 615 491,70 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 22.04.2011 р.

додаток № 16 до договору -Специфікацію від 20.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - тукосуміш на загальну суму 237 120,00 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 22.04.2011 р.

додаток № 17 до договору -Специфікацію від 24.04.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - вапняково-аміачну селітру на загальну суму 3 082 248,19 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 26.04.2011 р.

додаток № 18 до договору -Специфікацію від 10.05.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - аміачну селітру на загальну суму 7 678 440,00 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 12.05.2011 р.

додаток № 19 до договору -Специфікацію від 10.05.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - нітроамофоску на загальну суму 577 920,00 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 12.05.2011 р.

додаток № 20 до договору -Специфікацію від 10.05.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - нітроамофоску на загальну суму 296 960,26 грн., а відповідач - оплатити вартість товару до 12.05.2011 р.

додаток № 21 до договору -Специфікацію від 10.05.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - нітроамофоску на загальну суму 282 560,26 грн., а відповідач - оплатити вартість товару до 12.05.2011 р.

додаток № 22 до договору -Специфікацію від 01.06.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - карбамід на загальну суму 149 103,66 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 05.06.2011 р.

додаток № 23 до договору -Специфікацію від 27.06.2011 р., згідно із якою позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар - карбамід, на загальну суму 76 000,08 грн., а відповідач -оплатити вартість товару до 29.06.2011 р.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з виконанням правочину поставки товарів за договором № 3096/014043 на поставку мінеральних добрив від 10.02.2011 р. та додатків до договору №№ 1-23, на підставі яких у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати грошових коштів позивачу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 40 799 272,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також апеляційним господарським судом було встановлено, що зазначений у додатках до договору №№ 1-23 товар, поставлений позивачем, було оплачено відповідачем частково у розмірі 35 549 634,08 грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 5 249 638,32 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів оплати відповідачем заборгованості за договором № 3096/014043 на поставку мінеральних добрив від 10.02.2011 р., апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 249 638,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 9.2 договору договором № 3096/014043 на поставку мінеральних добрив від 10.02.2011 р. у випадку прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення по день погашення заборгованості включно.

Згідно поданого розрахунку позивачем за період з 26.03.2011 р. по 30.12.2011 р. нараховано пеню в розмірі 496 386,29 грн.

Разом з тим, господарський суд апеляційної інстанції, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшов висновку, що вищевказана сума пені нарахована позивачем без врахування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами домовленості про нарахування пені іншим чином, ніж зазначає вказана норма закону, а отже судом було здійснено перерахунок пені з врахуванням норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за результатами чого суд дійшов висновку про те, що сума пені, яка підлягає стягненню, становить 332 504,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 163 551,59 грн. -3% річних та 50 351,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції, якою підтримано рішення місцевого суду, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 р. та рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 р. у справі №5015/1627/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" -без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: М. Данилова

Л. Рогач