ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

                    СПД -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до ВАТ “Рівненський завод “Газотрон” про стягнення 8335 грн. 10 коп. як часткову компенсацію заподіяних матеріальних збитків та 1676 грн. 90 коп. як відшкодування заподіяної моральної шкоди приниженням ділової репутації позивача, а також про зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії в орендованому позивачем приміщенні.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про оренду нежилого приміщення НОМЕР_1, ст.ст. 509, 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України у вигляді безпідставного та самочинного відключення електричної енергії, чим порушено права позивача  на здійснення підприємницької діяльності, заподіяно матеріальні збитки у вигляді неотриманої вигоди та спричинено моральну шкоду приниженням ділової репутації позивача.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2006 у справі №11/23 (суддя Грязнов В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

          Рішення мотивоване тим, що доводи позивача стосовно стягнення збитків у вигляді неотриманої вигоди є безпідставними та необґрунтованими відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, а спричинення позивачу моральної шкоди приниженням ділової репутації ґрунтується на хибних міркуваннях і припущеннях.         

          У касаційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2006 у справі № 11/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

          Свою позицію позивач обґрунтовує порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права господарським судом першої інстанції, зокрема, ст.ст. 11, 509, 526, 627, 628, 759, 762, 767 Цивільного кодексу України, ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 28.09.2006 у справі №11/23 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 06.11.2006 у справі № 11/23 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Плюшко І.А.

Відповідач процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір НОМЕР_1 оренди нежитлового приміщення без права викупу від 01.03.2001 строком до 31.12.2005, відповідно до п.2.1.2 якого орендодавець (відповідач) зобов'язувався цілодобово забезпечувати передане в оренду приміщення орендареві (позивач) питною водою, діючою каналізацією і електроенергією на умовах окремого договору.

Виходячи з досліджених місцевим господарським судом матеріалів справи, сторони уклали угоду НОМЕР_2 про надання послуг від 02.01.2003 строком до 31.12.2003, а також додатки до угоди, в тому числі -на електропостачання.

Як було встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач протягом дев'яти місяців після закінчення строку дії вищезазначеної угоди, не переривав подачу електричної енергії до орендованого позивачем приміщення, а 05.10.2004 подачу електроенергії в дане приміщення було припинено без попередження.

Проте, за встановленими місцевим господарським судом обставинами справи 29.11.2004 відбулося відновлення постачання електроенергії, не дивлячись на те, що вищезазначену угоду не було переукладено або пролонговано.

Після цього відповідач попередив позивача про відключення електроенергії з 11.12.2004 у зв'язку із закінченням строку дії угоди від 02.01.2003 та додатку до неї на електропостачання, але фактично відключення електроенергії відбулось 01.02.2005.

З 01.01.2004 електропостачання орендованого приміщення здійснювалося без укладення угоди.

Отже, враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт належного виконання відповідачем умов договору НОМЕР_1 оренди від 01.03.2001, а також угоди НОМЕР_2 про надання послуг від 02.01.2003 та додатків до неї, в тому числі -на електропостачання, протягом строку дії зазначених договору та угоди, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду, що твердження позивача про порушення відповідачем умов договору у вигляді самочинного відключення електричної енергії з порушенням права позивача на здійснення підприємницької діяльності, заподіянням матеріальних збитків у вигляді неотриманої вигоди та спричинення моральної шкоди приниженням ділової репутації позивача є безпідставним.

Враховуючи вищенаведені встановлені господарським судом першої інстанції обставини у даній справі, оскільки вимоги позивача про стягнення  матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії в орендованому позивачем приміщенні є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.2006 у справі №11/23 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      С. Самусенко

Судді:                                                                                          Н. Дунаєвська

                                                                                                    І. Плюшко