ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1413/12

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 301 232 грн. 05 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Стрілець В.В. (довіреність № б/н від 15.06.2012р.).

Від відповідача: Прохорович О.М. (довіреність № 848 від 28.05.2012р.).

Суть спору: Позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ " Рівненська атомна електрична станція" звернувся з позовом до відповідача - Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 295 703 грн. 27 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію та 4 605 грн. 21 коп. пені згідно укладеного договору на відпуск теплової енергії № 3 від 01.10.2002р., а також 923 грн. 57 коп. 3% річних.

25.09.2012р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує що заборгованість по договору № 3 від 01.10.2002р. виникла в наслідок несвоєчасної оплати наданих послуг у зв'язку з відсутністю коштів, поскільки підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі та являється збитковим, крім того, просить, в порядку ч.1. ст. 80 ГПК України, припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу, в зв'язку з його сплатою на підтвердження чого додає платіжне доручення № 13 від 19 вересня 2012 року.

У судовому засіданні 23.10.2012р. представник позивача підтвердив сплату відповідачем суми основної заборгованості, просив провадження у справі в частині стягнення 295 703 грн. 27 коп. припинити, позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 4 605 грн. 21 коп. пені та 923 грн. 57 коп. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2012р. не заперечив проти позовних вимог в частині 4 605 грн. 21 коп. пені а також 923 грн. 57 коп. 3% річних. Також відповідач просив суд зменшити пеню в розмірі 50 %.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Кузнецовське міське комунальне підприємство - абонент 01.10.2002. уклали договір № 3 на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі в тексті Договір а.с. 8-10), та 01.10.2002р. Додаткову угоду №1 до договору №3 від 01.10.2002р. (а.с. 11).

Згідно з п.1 Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбаченими цим договором.

Згідно п.6.2 Договору розрахунки за теплову енергію, яка відпускається споживачеві проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП РАЕС щомісячно до 25- го числа наступного за розрахунковим.

Договір та Додаткова угода до договору підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені відбитками їх печаток. (а.с.10-11).

Фактично, на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом червня 2012р. забезпечив відповідача тепловою енергією в гарячій воді, проте, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, вартість наданих послуг водопостачання за вказаний період згідно рахунку № СП000468 -тв від 30.06.2012р. у встановлений договором строк не оплатив.

Позивач 02.08.2012р. звернувся до відповідача з претензією № 001-15/8649, відповідно до якої просив погасити заборгованість, проте дана претензія була залишена без задоволення (а.с.13).

Заборгованість в сумі 295 703 грн. 27 коп. сплачена відповідачем 19.09.2012р. (після порушення провадження по справі - 05.09.2012р.), що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 19 вересня 2012 року (а.с.51).

Покликаючись на п.7.2.2 Договору (у редакції згідно додаткової угоди №1 від 06.07.2010р.) позивач за несвоєчасне проведення розрахунків нарахував відповідачу за період з 25.07.2012 року по 31.08.2012 року пеню в сумі 4 605 грн. 21 коп. (а.с.5).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу за період з 25.07.2012 року по 31.08.2012 року 923 грн. 57 коп. 3% річних (а.с.5).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1-1 статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що 19.09.2012 р. позивач сплатив суму основного боргу в розмірі 295 703 грн. 27 коп., провадження по справі в частині стягнення 295 703 грн. 27 коп. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 605 грн. 21 коп. пені та 923 грн. 57 коп. 3% річних стверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач доказів сплати пені та 3% річних суду не подав.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п.3.17.4 постанови № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, відповідач не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, перерахованої судом, не є надмірно великим у порівнянні із основною сумою боргу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач, укладаючи договір, погодився із запропонованими позивачем умовами, в тому числі і в частині пені.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.

Суд вважає, що позов, поданий позивачем, є обґрунтованим і підлягає задоволенню в частині стягнення в розмірі 5 528 грн. 78 коп.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі припиненнятя провадження у справі.

Пунктом 4.12 Постанови визначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 вищезазначеного Закону припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач згідно платіжного доручення від 31 серпня 2012 року № 5794, перерахував до Державного бюджету України 6 024 грн. 64 коп. судового збору (а.с. 7).

Оскільки, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 295 703 грн. 27 коп. основного боргу, згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України підлягає припиненню, суд, на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність повернення позивачу частини сплаченого ним судового збору в розмірі 5 914 грн. 06 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, ч.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 295 703 грн. 27 коп.

3.Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, м. Кузнецовськ Рівненської області, майдан Незалежності,2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", (34400, м. Кузнецовськ Рівненської області, код ЄДРПОУ 05425046) 4 605 грн. 21 коп. пені та 923 грн. 57 коп. 3% річних, 110 грн. 58 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "29" жовтня 2012 р.

Суддя Торчинюк В.Г.