ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 листопада 2006 р. | № А37/111 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І., |
перевіривши |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Південний радіозавод” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
від | 27.09.2006р. |
у справі | № А 37/111 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Південний радіозавод” |
до | Жовтоводської об’єднаної державної податкової інспекції |
про | визнання недійсним податкового повідомлення –рішення , - |
В С Т А Н О В И В:
До Вищого господарського суду України через відділення поштового зв’язку 21.10.2006р. Відкритим акціонерним товариством “Південний радіозавод” подана касаційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №А 37/111 Господарського суду Дніпропетровської області.
Однак спір в даній справі виник у зв’язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, і касаційна скарга має розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з наступного.
Так, із змісту ст.4 ч.1, ст.ст.42, 43, 52, ст.19 ч.5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб’єктів.
Підвідомчість справ господарським судам визначено ст.12 Господарського процесуального кодексу України.
В частині 1 п.1 вказаної статті цього Кодексу зазначено зокрема, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Однак, 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який суттєво змінив перелік категорій спорів, підвідомчих господарським судам.
У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 1 ч.1 ст. 17 цього Кодексу, справа за позовом юридичної особи до державної податкової інспекції про оскарження правових актів індивідуальної дії є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги спір виник у зв’язку з оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем, по сплаті штрафних санкцій, прийняття якого пов’язано з реалізацією активів платника податків, що знаходяться в податковій заставі.
Відповідачем у даній справі є орган державної податкової служби.
Згідно п. 6 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Отже позов по справі пред’явлений про визнання недійсним рішення податкового органу, винесеного останнім внаслідок виконання своїх функцій суб’єкта владних повноважень, а не у зв’язку із здійсненням ним у спірних правовідносинах господарської діяльності, а в поданій касаційній скарзі містяться посилання на порушення апеляційним господарським судом приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 210 цього кодексу визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.
Таким чином касаційна скарга в цій справі не може бути прийнятою до розгляду Вищим господарським судом України.
Також Вищий господарський суд України позбавлений правових підстав передати касаційну скаргу в цій справі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України надає повноваження Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України лише ті касаційні скарги, які були подані до набрання чинності вказаним кодексом і не розглянуті Вищим господарським судом України.
При цьому Прикінцеві та перехідні положення вказаного кодексу не надають повноважень Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України ті касаційні скарги, які були подані після набрання чинності вказаним кодексом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005р. №2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005р., касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга в цій справі була подана після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому з врахуванням Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу не може бути передана з Вищого господарського суду України безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Крім того вказаний кодекс визначає порядок подачі касаційної скарги та вимоги до неї.
Так, з аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також відповідно до вимог ст.212 цього кодексу, касаційна скарга в цій справі після набрання чинності вказаним кодексом має подаватись безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
За вказаних обставин у Відкритого акціонерного товариства “Південний радіозавод” не було правових підстав подавати касаційну скаргу на судове рішення, прийняте в цій справі, до Вищого господарського суду України, а відтак вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України чи безпосередньо передана ним до Вищого адміністративного суду України, оскільки касаційна скарга в цій справі має подаватись до Вищого адміністративного суду України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
З врахуванням викладеного, в прийнятті вказаної касаційної скарги в даній справі до провадження Вищого господарського суду України належить відмовити, касаційну скаргу повернути особі, що її подала.
Керуючись ст.ст.1, 2, 108 ГПК України, пунктом 6 абзацу 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити Відкритому акціонерному товариству “Південний радіозавод” у прийнятті касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №А 37/111 Господарського суду Дніпропетровської області до провадження Вищого господарського суду України, та повернути касаційну скаргу особі що її подала.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало