ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 18/166 (05-5-18/11771) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” |
на постанову від | Київського апеляційного господарського суду 11.07.2006 |
у справі господарського суду | № 18/166 м. Києва |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Укрпромспілка” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” |
про | стягнення 15 000 грн., |
за участю представників
- позивача: | не з’явився |
- відповідача: | Мурашова П.А. (довіреність від 16.06.06р.) ,- |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2006р. (суддя О.В. Мандриченко) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Кондес Л.О., суддів Михальської Ю.Б., Куровського С.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2006. скасовано, позов задоволено повністю. Також постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” на користь Закритого акціонерного товариства “Укрпромспілка” суму боргу у розмірі 15 000,00 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 150,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., та 75,00 грн. державного мита, сплаченого Закритим акціонерним товариством “Укрпромспілка” за подачу апеляційної скарги.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм чинного законодавства щодо належного повідомлення сторони про час і місце засідання суду, що, згідно висновків особи, яка подала касаційну скаргу, обумовило неможливість явки її представника у судове засідання для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, позивачем та відповідачем укладений договір поруки від 23.07.2002 №03-04-165, за умовами якого позивач зобов’язався солідарно відповідати перед ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” за виконання зобов’язань за договором з транспортування природного газу від 15.12.2000р. №30/2001-Т/02, укладеним між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та відповідачем. Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що зобов’язанням забезпеченим порукою є дійсна вимога –частина боргу за надані послуги з транспортування природного газу згідно з договором від 15.12.2000р. №30/2001-Т/02 у розмірі 15 000,00 грн. Позивач у розмірі суми даного договору відповідає перед ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” за виконання відповідачем зобов’язань в частині розрахунку за договором від 15.15.2000р. № 30/2001-Т/02 (п. 3.1. договору). Відповідно до п.4.1. договору у разі невиконання відповідачем зобов’язань перед ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” позивач зобов’язався протягом 10 днів з дня підписання даного договору виконати за відповідача зобов’язання перед ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” на умовах договору. Пунктом 4.2. визначено, що після виконання зобов’язань перед ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” позивач набуває право зворотної вимоги до відповідача. Матеріали справи свідчать про те, що позивач сплатив на користь ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 31.07.2002р.
Стягнення з відповідача зазначеної суми 15 000 грн., яку позивач визначив як борг, послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем, з врахуванням приписів ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, було пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав; також позивачем, в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено обставин, визначених ст. 53 цього Кодексу, які були б підставою для поновлення строку позовної давності, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив в постанові, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; заява про застосування строку позовної давності у даній справі до прийняття рішення у справі від жодної з сторін до суду не надходила, а відтак апеляційний господарський суд дійшов до висновків, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні позову з причини пропуску строку позовної давності, і позовні вимоги, з врахуванням приписів ст.ст. 530, 553, 554, 556 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Між тим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.06.2006р. ЗАТ “Укрпромспілка” поновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду з призначенням розгляду справи на 11.07.2006р. З оскаржуваної постанови вбачається що справу було розглянуто в зазначений день однак у відсутності представника відповідача.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на апеляційний господарський суд, який відповідно до статті 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Ця норма також визначає що ухвала надсилається сторонам.
Положенням пункту 3.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджена наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10 грудня 2002 року) визначено, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення.
У матеріалах справи відсутні зазначені докази про вручення відповідачу ухвали суду апеляційної інстанції від 01.06.2006р.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 111-10 ГПК України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку - підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду судом касаційної інстанції.
Така правова позиція Верховного Суду України (постанова від 20.06.2006р. справа № 14/47пн-06).
Крім того, колегія Вищого господарського суду України враховує ту обставину, що межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені у ст.111-7 ГПК України, суттєво відрізняються від меж розгляду справи в апеляційній інстанції, визначених ст.101 цього кодексу.
Так, відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 ГПК України обставини справи встановлюються місцевим господарським судом в рішенні, а суд апеляційної інстанції, згідно ст.101 цього кодексу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги та за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Частиною другою статті 111-7 цього кодексу визначено що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч.2 ст.111-5 та ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм процесуального права відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.2 п.2, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Більшовик” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі № 18/166 Господарського суду м. Києва скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало