Справа № 2-а-362/2008

 

 

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

26 червня 2008  року            Рокитнянський районний суд Київської області  в складі:

 

 головуючого судді                                    Корбута В.М.

 при секретарі                                             Божок Н.В.

за участю представника позивачки         ОСОБА_1

та представника відповідача                    Закаблуковська Г.М.

 

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум пенсії за 2005-2007 роки,-

 

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона являється  потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, є непрацюючою пенсіонеркою, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення і крім цього являється учасницею бойових дій, а тому згідно з вимогами чинного законодавством України відповідач  зобов'язаний виплачувати їй:

-     у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за 2007 рік  у сумі 5097 грн.60 коп.;

-     у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 4 категорії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком  за 2005-2007 роки у сумі 1858 грн. 77 коп.;

-     у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищену пенсію як учаснику бойових дій у розмірі 25% прожиточного мінімуму для осіб, які втратили працездатність за 2005 рік та 6 місяців 2006 року у сумі 990,09 грн. 

Відповідач виплачує їй щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищів розмір пенсії, як учасниці бойових дій в значно меньших розмірах ніж передбачено вимогами вищевказаних Законів. Звернення до відповідача про проведення перерахунку та виплати їй недоотриманих сум до пенсії залишилось без задоволення. Тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

 

Під час попереднього судового засідання вирішивши  всі необхідні дії для розгляду справи по суті, на підставі письмових заяв сторін, суд ухвалив про проведення судового розгляду справи в той же день, що узгоджується з вимогами ч.3 ст.121 КАС України.

 

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щомісячної допомоги та додаткової пенсії за 2005-2007 року протиправними та стягнути з нього на користь позивачки недоотримані суми до пенсії у загальному розмірі  7946 грн. 46 коп.

Представник відповідача  позов не визнав та пояснив, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі з 13.05.1970 року, їй виплачується доплата до пенсії, додаткова пенсія та підвищенна пенсія в порядку та розмірах визначених  постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а тому просить суд відмовити у задоволені позову.

 

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка являється  потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 30.12.1994 року, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області як непрацююча пенсіонерка з 13.05.1970 року, є зареєстрованою особою і постійно проживає в с. Телешівка  Рокитнянського району  Київської області, яке згідно постанови КМ України від 23.07.1991 за №106 (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідчення  НОМЕР_2 від 15.10.1999 року, що  сторонами не оспорюються,

 Відповідач  нараховує та виплачує позивачці  щомісячну доплату до пенсії,  додаткову пенсію та підвищену пенсію не у відповідності до ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а керуюється вимогами постанов КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від  03.01.2002 року №1, тому розмір цих виплат та доплат є значно меньшим ніж передбачено Законами України. 

Викладене підтверджується поясненнями представників сторін та оглянутими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а відтак позивачка , як непрацююча пенсіонерка, має право на таку доплату. 

Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії,  відповідно і позивачка має право на таку додаткову пенсію.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії учасникам бойових дій підвищуються на 25% прожиточного мінімума для осіб, які втратили працездатність, тому позивачка має право на отримання підвищеної пенсії.

Таким чином, розмір доплати до пенсії,  додаткової пенсії та  розмір підвищення пенсії, які фактично нарахуваються та виплачуються відповідачем позивачці відповідно до вищевказаних постанов КМ України, суперечить вимогам ст.ст. 39, 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Позиція представника відповідача  щодо обставин даного спору ґрунтується виключно на положеннях постанов КМ України є хибною тому, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.

Відповідно до  Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосування саме положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови КМ України від 26.07.1996р.  №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року за №6-рп визнано неконституційними положення п.п.13,30,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були зупиненні на 2007 рік дія статті 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України  є обов'язковими до території України, остаточним і оскарженню не підлягає.

Крім того,  в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що  відмова відповідача у донарахуванні та виплаті позивачці недоотриманих сум щомісячної доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії за 2005-2007 роки є протиправною.

Суд також вважає за необхідне застосувати вимоги ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» де зазначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Керуючись ст.ст.8, 19, 113, 152 Конституції України, ст.ст. 39,  51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, ст.ст. 6, 9, 17, 158-163 КАС України, суд-

 

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі задовольнити.

 

 Визнати дії Управління Пенсійного фонду у Рокитнянському районі Київської області про  відмову  ОСОБА_2  у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щомісячних доплат до пенсій за 2005-2007 роки протиправними.

 

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області  на користь ОСОБА_2:

-  щомісячну доплату до пенсії за проживання на забрудненій території за 2007 рік в сумі 5097 грн. 60 коп. у відповідності до ст.39 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

- щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, особі віднесеної до 4 категорії за 2005-2007 роки в сумі 1858 грн. 77 коп. у відповідності до ст.51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

- щомісячне підвищеня до пенсії, як учаснику бойових дій за 2005 рік та шість місяців 2006 року  в сумі 990 грн. 09 коп. у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а всього 7946 гривень 46 коп.

 

Звільнити  ОСОБА_2 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

 

Звільнити  Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

 

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів  з дня проголошення даної постанови подання заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього на протязі двадцяти днів апеляційної скарги.

 

Суддя                                                                                                                                      Корбут В.М.