Справа № 22-1200                     Головуючий у першій інстанції Куценко О.В.

Категорія 19,21                                                    Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА

10 жовтня 2006року      Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого   Кривохижі В.І., суддів    Черниш Т.В.,Чорнобривець О.С., при секретері     Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2006 року,

встановила:

В липні 2005 року ОСОБА_1звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 7 травня 2005 року приблизно о 10 год.20 хв. на вул. Салтикова-Щедріна в м. Кіровограді з вини відповідача, який, керуючи автомобілем ВАЗ-21013, порушив правила дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його, ОСОБА_1, автомобіль ВАЗ 2102, чим заподіяно йому майнову та моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути з ОСОБА_2 відповідно 755грн.74 коп. та 1000грн., а також понесені витрати в сумі 412 грн. 49 коп. по оплаті товарознавчої експертизи, довідок, телеграм, державного мита, правової допомоги.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, вважаючи рішення незаконним з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, ставив питання про скасування рішення та повернення справи на новий розгляд. Зазначав, зокрема, що суд не вжив заходів до повного з»ясування обставини справи, не дав належної оцінки наданим доказам, які підтверджують вину відповідача у скоєнні ДТП та заподіянні йому, позивачеві, матеріальної і моральної шкоди.

При розгляді справи позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач та його представник проти них заперечували.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд, встановивши факт дорожньо-транспортної пригоди і, як її наслідок, пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 2102 державний номерний знак НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту якого визначений за висновком експерта-автотоварознавця в 775 грн.74 коп. , відмову в позові про відшкодування шкоди мотивував тим, що не доведено, що дорожньо-транспортна пригода за обставин, на які посилався позивач, сталася з вини ОСОБА_2

Такий висновок узгоджується з загальними положеннями цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, вимогами ст. 1188 ЦК України. Суд обгрунтовано визнав, що позивач не надав доказів, які б з достовірністю свідчили б про порушення водієм автомобіля ВАЗ -21013 ОСОБА_2 правил дорожнього руху, що призвели до зіткнення керованого ним транспортного засобу з автомобілем позивача. Не містять їх і матеріали справи. Той факт, що відповідач місце дорожньо-транспортної події як її учасник залишив, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, не можна визнати безспірним доказом його вини у спричиненні позивачу шкоди. На долученій до протоколу про вчинене ОСОБА_2 передбачене ст. 122-2 КУпАП адміністративне правопорушення схемі не вказані будь-які дані щодо розміщення транспортних засобів, напрямків їх руху тощо.

За наявних в справі суперечливих доказів та пояснень сторін щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, моменту виникнення небезпечної ситуації, причетності до її створення кожного з водіїв не можливо визначити механізм та обставини ДТП, з моменту скоєння якої пройшов значний проміжок часу, що перешкоджає встановленню необхідних вихідних даних, через відсутність яких не була проведена призначена за ухвалою апеляційного суду від 4 липня 2006 року судова автотехнічна експертиза.

Як пояснив при розгляді справи в суді апеляційної інстанції спеціаліст-експерт ОСОБА_3, без встановлення зазначених обставин та інших необхідних вихідних даних не можна зробити висновок щодо технічної можливості кожного з водіїв запобігти ДТП з моменту виникнення небезпечної ситуації.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримав норми процесуального законодавства при з»ясуванні обставин і

фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, оцінці доказів, якими вони підтверджувались. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильного по суті рішення суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права, які б призвели до помилкового вирішення справи.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 307,308,311-313 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.